Переведи через дорогу бабушку, бумагу, стих

[gormlaith]

В рамках проекта "Поетична пошта" сделался переводик вот этого вот стишка.

у майстрів молитва своя, у воїв - своя,
і своя у тих, хто у шторм вмикає маяк,
і у тих, хто веде до нього свої кораблі,
хто роками не бачить землі,
і у тих, хто їх не знайшов іще,
і кого іще не знайшли.

у тих, хто боронить та гасить вогонь,
у тих, хто будує та палить мости,
хто топче вугілля босою ногою,
хто тоне,
падає з висоти,
хто став би, дай тільки знак, святим,
і хто не вірить в святих,
хто тугу тишить, і світло, і крик,
кидає виклик,
трубку,
курить,
іде з роботи, залік здає,
не просить, не подає.

я чую їх, як морський приплив,
вода на піщаній косі,
є ті, кому нема богів для молитв,
молитва - своя у всіх.

молитва воя нечутно летить з вістря гартованого,
молитва ткача заплітає тканину злотом малюнку гаптованого,
своя у тих, хто лікує рани, у тих, хто ран завдає,
у тих, хто питань шукає,
у тих, в кого відповіді вже є,
і є, напевне, своя
у таких, як я.

я думаю, іноду хтось її чує - якою?
схожою на всі інші? наполегливою? голосною?
чи кому стука серцем у ребра?
чи співа заголеним нервом?
мені іноді шкода,
що я не знаю її такою.

маяк палає, правлячи курс, корабель приходить у порт,
ковальський молот летить до меча, вбиває у лезо гарт,
знімаєш шви, зарастають рани,
залік ледве таки здаєш,
допоки приплив іде з океану -
кому хвалу віддаєш?

такі, як ми, не знають богів - і це не лякає, не страшить.
та, як молитви інших звучать,
я знаю,
що чують
і нашу.

(с) переклад Іо
березень 2014