джо дасен

[gorlohvat]

У СРСР існував міф про Париж якого немає, не було і не буде
Міф про майже безлюдне місто прозорих сонячних парків, романтично-слинявих побачень, завжди порожніх кав"ярень та бузкових туманів.
Українці, зачинені на амбарний замок у клунях та підсобках міщанської зажирілої імперії, любили Париж - адже " ... вони були молодими, а він був вільним " (с)
У Парижі співали про Париж та про кохання до довгоногих дівчат, ті дівчата не лузгали насіння, не доіли корів та не лаялися матом.
Співали хлопці, які мали б задавится подібними чи то на лицарів Круглого Столу чи то на армійський спецназ Бурбонів, який прийнято називати мушектерами короля
Один з тих співучих французів на горішній світлині складає кумпанію хижому звірю - так Дон Кіхот складав компанію левові у свій час
Цього хлопця звати - джо дасен, сьогодні у нього день народження, він вже помер, помер раніше аніж померли СРСР та совітський міф про Париж
Я трохи застав сутінки цього міфу - коли стало вільно тинятится Європами, то прийшло розуміння, що міфічний Париж є антиподом Парижа земного та реального.
Менше з тим - http://www.youtube.com/watch?v=abfQQ1hzN9M