київські трупи
Мерці та трупи різних міст, також, є різними.
Років у 15, коли мене вигнали зі школи, я працював санитаром у морзі і бачив багато трупів свого рідного міста, "сталевого серця Вкраїни" - то були люде, або забиті до смерті, або зарізані у п"яних бійках.
Здавалося, що їх живцем пропустили крізь великий механічний барабан - як на птахофабриці.
Виключення становила лише вокзальна повія, яка захинулася спермою.
Навчаючись та живучи вже згодом у Києві, у довершенно-тиловому місті на той час, у вперто тиловому місті, мені, також, випадало бачити трупи - на відміну від Москви, Байреса та Каракаса, Київ не здобув Божої милості і не став місцем того свята, яке називається guerra urbana і тому трупів, побачених мною у Києві було до смішного мало. Пригадую, взагалі-то, лише трьох жмурів.
Труп-1989. Дівчина-студентка, яку насмерть збила автівка на переході від паркy до червоного університетського корпусу. Счинився галас. Бачив лише довгі ноги її з-під білого прострирадла, яким її вже встигли накрити - поруч лежала гламурна сумочка і квіти. Починалася літня сесія і дівчина поспішала на іспит.
Труп-2007. Йшли під вітрилами на південь. Був хмарний вохкий ранок після нічної грози - за метромостом, водолази знайшли труп і підняли його на борт катера. На тому катері було багато ментів. Труп, також, був накритий, не прострадлом, а якимось брезентом свинцового кольору. Вочевидь, труп задовго пробув у воді - вразив неприродній колір рук,які виповзали з під того брезента.
Труп-2013. Труп на платформі метростанції Дніпро. На тій платформі, де зупиняються поїзди, які йдуть з лівого берега на правий. Повно ментів та переляканих витрищак на платформі. Труп, накрито брезентом того ж таки свинцового дощового кольору, що й підводного мерця - 2007.
Можливо, згадаю, ще ...