(no subject)
По правді кажучи, ніколи не любив Новий Рік та його святкування. Святкувати те, що смерть на один рік стала ближчою, щонайменше дивно.
Міщансько-унтерменшівська "Іронія долі", вульгаризовний французький салат, обжиралово, літри паленої горілки та решта принад совітської та постсовітської пародії на Великий Юл є відверто огидними.
Втім, наприкінці року, завжди можна підбити певні підсумки.
2012 не є винятком.
Отже :
1. Бійка року - з бухим хохлобидлом цієї осені у київській підземці.
2. Дівчина року - Віка, професійна стрптизерка, який викладав англійську попервах, а все закінчилося неслабою єблею.
3. Книга року - "Острів напередодні" Умберто Еко.
4. Письменник року - Євген Головін, москаль-чарівник, знавець алхімії, містичної географії та сакральної антропології. Вже пішов за межу, на жаль. Писав, до біса, гарно.
5. Враження року - ікона в одній зі старогетьманських церков на Чернігівщині. "Страшний суд". Козацьке бароко часів гетьмана Апостола уклало угоду з Босхом. Реально рве дах.
6. Подорож року - екскурсія на одеський маяк. Вздовж пірсу вода була якось не чорономорсько прозорою. Видно було усе буйство підводної фауни. Також, трохи нагадувало Босха.
7. Рісорджименто року - мовний майдан в його перші дні.
З наступаючими, панове товариство...