Звідки походить піна ненависті ЗЕленого братства
Коли розмовляєш з фанатичними порохофобами, можна помітити одну спільну для них рису: всі вони в своїй антипатії, - якщо не сказати ненависті, - постійно ігнорують і не беруть до уваги будь-які благі справи Пороха, що б він не зробив на благо народу і країни, в будь-яких масштабах, ніяк не впливає на відношення до нього цієї публіки. Жодні факти, жодна логіка, жодні докази безсилі змінити хоч на йоту їхнє відношення. Можна годинами говорити з ними не замовкаючи, наводити тисячі фактів і в кінці кінців почути -- барига, піариться, збагатився у 182 рази.
Деякі порохоботи впадають просто-таки у відчай, намагаючись пробити цю гранітну скелю ненависті. І я скажу, що це марна справа, якщо не розуміти механізму чи будови людського розуму.
Імануїл Кант розповів історію, яка проливає світло на природу людського мислення. Одного разу англійські матроси висадились на якийсь тропічний берег, сонце стояло високо і вони вирішили випити по пляшці пива, яке взяли з собою. Коли відкоркували пляшки, з них, як це часто буває, вискочила досить потужна змійка піни, побачивши це папуаси, які спостерігали за людьми, попадали на землю не в силах стримати гомеричний сміх. Коли вони трохи заспокоїлись, матроси були заінтриговані їхньою реакцією, і спробували мовою жестів вияснити причину сміху.
Виявилось, папуаси уявили собі картину, як перед цим матроси довго і складно засовувавали цю змійку піни в пляшки, а тут вона в один момент вискочила і втекла.
Саме так, як ці папуаси, мислять люди, уявляючи як пропагандисти засовувавали в розум нещасних мас "піну пропаганди", і намагаються тепер вже всунути в їхній розум свою "піну", вдаючись до логіки, здорового глузду та причинно-наслідкових зв'язків, як інструментів.
Наївні люди вважають, що через той отвір, з якого виходить піна ненависті, вона ж і заходила. Як з пивом, так і з людським розумом - не все так просто.
Пропаганда ніколи не вливається в розум людей через вищі когнітивні відділи розуму - логіку, причинно-наслідкові звязки і т.д, а виключно через нижчі його відділи - через емоційний відділ мозку, це той відділ для якого не має значення ні логіка ні факти, ні когнітивна діяльність, цей відділ простий як двері, цей відділ має тільки два оціночні критерії - подобається-не подобається, плюс-мінус, 1-0 - ніяких нюансів і відтінків.
Саме через цей відділ програмують поведінку сторожового пса простою командою «свій-чужий».
Аналогічно спеціаліст-пропагандист проникає в розум індивіда, і прописує в ньому образ людини, та ставить команду - ненавидіти або боготворити, по ситуації. Щоб змінити ці настройки, потрібно тільки тим же шляхом проникнути в той же розум, і перевести тумблер в протилежне положення.
Техніка і метод проникнення, прописані в будь-якому підручнику пропаганди, там немає особливих секретів і складності. А от намагатися через логіку і здоровий глузд змінити ці параметри - це все одно, що лупити по комп'ютеру молотком, намагаючись переналаштувати функції якоїсь програми, або скинути до заводських настройок.
Марна і безнадійна затія.
Я не маю жодного негативу стосовно жертв пропаганди, яких злочинці роблять інструментом руйнування і їх самих, і спільної держави. Ми всі знаходимось в одному човні, ми одна команда і у всіх нас один ворог, як би він не називався, в які б одежі не одягався, що б не говорив.
В нас одна задача: захиститися від всіх видів і форм ворожого впливу, знати всі їхні прийоми і інструменти, вміти користуватись і використовувати їх для захисту і контратаки.
Сила - в знанні.
Тарас Кулик
Деякі порохоботи впадають просто-таки у відчай, намагаючись пробити цю гранітну скелю ненависті. І я скажу, що це марна справа, якщо не розуміти механізму чи будови людського розуму.
Імануїл Кант розповів історію, яка проливає світло на природу людського мислення. Одного разу англійські матроси висадились на якийсь тропічний берег, сонце стояло високо і вони вирішили випити по пляшці пива, яке взяли з собою. Коли відкоркували пляшки, з них, як це часто буває, вискочила досить потужна змійка піни, побачивши це папуаси, які спостерігали за людьми, попадали на землю не в силах стримати гомеричний сміх. Коли вони трохи заспокоїлись, матроси були заінтриговані їхньою реакцією, і спробували мовою жестів вияснити причину сміху.
Виявилось, папуаси уявили собі картину, як перед цим матроси довго і складно засовувавали цю змійку піни в пляшки, а тут вона в один момент вискочила і втекла.
Саме так, як ці папуаси, мислять люди, уявляючи як пропагандисти засовувавали в розум нещасних мас "піну пропаганди", і намагаються тепер вже всунути в їхній розум свою "піну", вдаючись до логіки, здорового глузду та причинно-наслідкових зв'язків, як інструментів.
Наївні люди вважають, що через той отвір, з якого виходить піна ненависті, вона ж і заходила. Як з пивом, так і з людським розумом - не все так просто.
Пропаганда ніколи не вливається в розум людей через вищі когнітивні відділи розуму - логіку, причинно-наслідкові звязки і т.д, а виключно через нижчі його відділи - через емоційний відділ мозку, це той відділ для якого не має значення ні логіка ні факти, ні когнітивна діяльність, цей відділ простий як двері, цей відділ має тільки два оціночні критерії - подобається-не подобається, плюс-мінус, 1-0 - ніяких нюансів і відтінків.
Саме через цей відділ програмують поведінку сторожового пса простою командою «свій-чужий».
Аналогічно спеціаліст-пропагандист проникає в розум індивіда, і прописує в ньому образ людини, та ставить команду - ненавидіти або боготворити, по ситуації. Щоб змінити ці настройки, потрібно тільки тим же шляхом проникнути в той же розум, і перевести тумблер в протилежне положення.
Техніка і метод проникнення, прописані в будь-якому підручнику пропаганди, там немає особливих секретів і складності. А от намагатися через логіку і здоровий глузд змінити ці параметри - це все одно, що лупити по комп'ютеру молотком, намагаючись переналаштувати функції якоїсь програми, або скинути до заводських настройок.
Марна і безнадійна затія.
Я не маю жодного негативу стосовно жертв пропаганди, яких злочинці роблять інструментом руйнування і їх самих, і спільної держави. Ми всі знаходимось в одному човні, ми одна команда і у всіх нас один ворог, як би він не називався, в які б одежі не одягався, що б не говорив.
В нас одна задача: захиститися від всіх видів і форм ворожого впливу, знати всі їхні прийоми і інструменти, вміти користуватись і використовувати їх для захисту і контратаки.
Сила - в знанні.
Тарас Кулик