Геть «синдром навченої безпорадності»!
Я вам скажу, що мене давно вже бісить.
Я місяцями і роками вже чую нескінченний стогін "вони ніколи не прозріють, вони завжди будуть за ЗЕ, або за інше лайно, вони не чують, вони не міняються..."
Ви НЕ можете цього знати, у вас нема соціології.
Ви просто місяцями і роками сами себе вмовляєте, що ви лузери і програли назавжди. Так не можна робити, так не можна жити.
В такій парадигмі живуть тільки раби.
Нещодавне опитування показало, що більше 80% вважають Зеленського відповідальним за топ-корупцію. Ось це факт, який багато про що свідчить.
А навіть якщо зараз ще щось не змінилося у суспільній свідомості, значить ТРЕБА МІНЯТИ, а не ридати по кутках "нічого не вийде".
Знайдіть хвилинку, почитайте в вікіпедії про "синдром навченої безпорадності". Це коли собаку так запи@дили за спроби втекти за бар'єр, що коли усі бар'єри прибирають, вона вже сама нікуди не йде, бо знає, що "все марно".
Не можна такими бути. Припиніть негайно.
Батько наш Бандера дивиться на вас, і зітхає.
Іван Сімочкін
____________________
Ну добре, ви кажете що я оптиміст? Ну то тримайте вам причини мого оптимізму.
Почнемо з того що перемога ЗЕлених балалаєк мала на меті, що сьогодні ми вже мали бути частиною росії. Ви це розумієте?
Бо якщо ні, то я можу пояснити як саме це мало статися.
Треба було лише знищити досягнення країни до 2019 року. І все.
Коли я кажу "треба знищити"- це означає знищити не частково, як вийшло в балалаєк, а повністю. І тут вже перша проблема.
Відмінити курс до НАТО, закон про мову в ніх вже не вийшло, а зараз подивиться як блаЗЕнь змушений грати роль захисника курсу та мови, разом з Томосом. І це - на четвертому році після його перемоги.
Що це означає насправді?
Те, що вони обісралися, та не змогли зламати того що мало впасти ще два, чи три рокі тому. Але замість цього, вони мають пристосуватися до нових умов. І вони це роблять.
А що робите ви, песимісти?
Ви, маючи перевагу, - бо це ви захищали цей фундамент країни, - опускаєте руки, тому що хтось написав допис, що ЗЕлену балалайку все одно оберуть на виборах?
А чому я маю в це вірити? Тому що це правда? Але якщо до вторгненя мало хто вірив, що ми вистоїмо, то чому Київ досі тримається?
Може тому, що є люди, які готові боротися за нього? А чому вони не послухали тих, хто вангував про захоплення за три дні?
Поставте собі мету знайти відповідь на це питання.
Відповісти на нього чесно самому собі. Тоді ви зрозумієте, що справа не в тому, чи я оптиміст, а зовсім в іншому. В тому - чи є серед нас ті хто готовий боротися?
На мою думку - є. І дуже багато.
Не знаю, звідки я про це дізнався, але те що Київ не впаде, я був впевнений з 2014 року.
Арсен Зекіров
Я місяцями і роками вже чую нескінченний стогін "вони ніколи не прозріють, вони завжди будуть за ЗЕ, або за інше лайно, вони не чують, вони не міняються..."
Ви НЕ можете цього знати, у вас нема соціології.
Ви просто місяцями і роками сами себе вмовляєте, що ви лузери і програли назавжди. Так не можна робити, так не можна жити.
В такій парадигмі живуть тільки раби.
Нещодавне опитування показало, що більше 80% вважають Зеленського відповідальним за топ-корупцію. Ось це факт, який багато про що свідчить.
А навіть якщо зараз ще щось не змінилося у суспільній свідомості, значить ТРЕБА МІНЯТИ, а не ридати по кутках "нічого не вийде".
Знайдіть хвилинку, почитайте в вікіпедії про "синдром навченої безпорадності". Це коли собаку так запи@дили за спроби втекти за бар'єр, що коли усі бар'єри прибирають, вона вже сама нікуди не йде, бо знає, що "все марно".
Не можна такими бути. Припиніть негайно.
Батько наш Бандера дивиться на вас, і зітхає.
Іван Сімочкін
____________________
Ну добре, ви кажете що я оптиміст? Ну то тримайте вам причини мого оптимізму.
Почнемо з того що перемога ЗЕлених балалаєк мала на меті, що сьогодні ми вже мали бути частиною росії. Ви це розумієте?
Бо якщо ні, то я можу пояснити як саме це мало статися.
Треба було лише знищити досягнення країни до 2019 року. І все.
Коли я кажу "треба знищити"- це означає знищити не частково, як вийшло в балалаєк, а повністю. І тут вже перша проблема.
Відмінити курс до НАТО, закон про мову в ніх вже не вийшло, а зараз подивиться як блаЗЕнь змушений грати роль захисника курсу та мови, разом з Томосом. І це - на четвертому році після його перемоги.
Що це означає насправді?
Те, що вони обісралися, та не змогли зламати того що мало впасти ще два, чи три рокі тому. Але замість цього, вони мають пристосуватися до нових умов. І вони це роблять.
А що робите ви, песимісти?
Ви, маючи перевагу, - бо це ви захищали цей фундамент країни, - опускаєте руки, тому що хтось написав допис, що ЗЕлену балалайку все одно оберуть на виборах?
А чому я маю в це вірити? Тому що це правда? Але якщо до вторгненя мало хто вірив, що ми вистоїмо, то чому Київ досі тримається?
Може тому, що є люди, які готові боротися за нього? А чому вони не послухали тих, хто вангував про захоплення за три дні?
Поставте собі мету знайти відповідь на це питання.
Відповісти на нього чесно самому собі. Тоді ви зрозумієте, що справа не в тому, чи я оптиміст, а зовсім в іншому. В тому - чи є серед нас ті хто готовий боротися?
На мою думку - є. І дуже багато.
Не знаю, звідки я про це дізнався, але те що Київ не впаде, я був впевнений з 2014 року.
Арсен Зекіров