Порівнювати клоуна з Черчіллем? Ну що ж, давайте подивимося на їхні справи...
Розпочну з цитати Царя Соломона: «Огидні для Господа лукаві терези; і ваги фальшиві - річ недобра».
Цю цитату я згадав після того, як отримав запрошення взяти участь в онлайн-конференції на тему: «Досвід Черчилля. Спільні риси воєнної політики Черчилля та Зеленського».
Запрошення було не випадковим, оскільки в липні я записав одразу ж три програми «SoundЧек», в яких згадував про книгу Бориса Джонсона «Фактор Черчилля».
Я погодився взяти участь у конференції, бо це формулювання вразило мене в саме серце: “Спільні риси Черчилля та Зеленського”. Не знаю, на яких шальках оманливих терезів треба зважувати ці фігури, щоб вважати їх співмірними.
Спробую зараз коротко викласти свої аргументи, які я наводив під час цієї конференції, виступаючи в ролі "адвоката диявола", заперечуючи співмірність цих двох постатей, ну принаймні на сьогоднішньому історичному етапі.
Перше і, можливо, найголовніше - Черчилль зайняв найвищий пост державного управлінця після 40 років плідної, напруженої державної, парламентської роботи.
Зеленський зайняв найвищий державний пост в Україні, не маючи, як висловилась колись Юлія Тимошенко «поняття зеленого про державне управління».
Черчилль зобов'язаний успіхом політичної кар'єри виключно своїм літературним, ораторським, управлінським талантам та працелюбству.
А ким би був Зеленський без головного диригента цієї «Операції Буратіно» - головного режисера квартального Шапітолія - Коломойського, який зробив Зеленського найвпізнаванішою людиною України?
Черчилль, до приходу в політику, був справжнім воїном. Завоював популярність саме своєю звитягою, брав активну участь в бойових діях на чотирьох континентах.
Зеленський же - відомий нам як чотириразовий ухилянт, який глузував над повістками, що приходили на його адресу в Кривому Розі.
Черчилль всі роки довгої політичної кар'єри був затятим яструбом: виступав категорично за збільшенням військових бюджетів, за розробку нових озброєнь, виступав проти політики замирення з Гітлером.
В той час як Зеленський прийшов до влади на хвилі своїх пацифістських слоганів про те, що треба: «просто перестать стрелять», «знайти мир в очах Путіна», що «головне закінчити війну у своїй голові».
Зеленський виступав категорично проти збільшення військових бюджетів, проти розширення оборонного замовлення, рекордно скорочував армію, розформовував критично необхідні для оборони держави підрозділи, такі як танкова бригада на північному напрямку, яка мала захищати Гостомель.
Черчилль був затятим прибічником нових озброєнь, а саме: випробував нові моделі літаків, перевів Королевський флот на нові перспективні види палива, був фанатичним прибічником розвитку танкових озброєнь. Саме завдяки йому, Британська імперія в Першу світову війну отримала зразки танків, які наводили жах на супротивника.
За Зеленського, навпаки був скорочений штат військової авіації. Нагадаю, що авіація, тим більше військова авіація - була, є і буде завжди елітою нації.
Зеленський зупинив найперспективніші проєкти артилерійського та ракетного озброєння, такі як «Богдана», «Вільха», «Грім» та «Нептун», критично скорочена була програма розробки перспективного українського ракетного комплексу «Стугна».
Нагадаю, що найдосвідченіший колектив, який розробляв цю ракетну систему - Об’єднання «Луч», перейшов на одноденний робочий тиждень - і це лише тільки для того, щоб виготовляти «Стугни» для іноземних армій, а не для української.
Сергій Пашинський та Тетяна Чорновол вивезли ці «Стугни» зі складів в перші години війни, незадовго до того, як склади в Макарові було розбомблено російськими ракетами.
Після цього, проти цих українських патріотів були порушенні кримінальні справи, які й досі не закриті.
Черчилль особисто ініціював та постійно контролював розвідувальні операції британської армії, зокрема, проєкт «Енігма», який дозволив розшифровувати секретні телеграми німецького Генштабу. А
за правління Зеленського, були практично зірвані найперспективніші розвідувальні операції українських спецслужб, що дало підстави звинувачувати вище державне керівництво в злочинній недбалості, або навіть в саботажі.
За ініціативи Черчилля, ще до початку масових бомбардувань британських міст німецькою авіацією, був розроблений план евакуації найвразливішої частини населення з Лондона та інших великих міст.
Натомість, вся владна вертикаль Зеленського не лише не попереджала мирне населення про неминучість російського нападу (хоча членів власних родин вони на той час вже вивезли за межі України), але й в перші години війни українцям запропонували лишатися в своїх оселях, щоб не сіяти паніку. А перший заклик до евакуації пролунав аж на шостому місяці війни!
Вже після початку війни, в своїх промовах Зеленський почав цитувати слова Черчилля про те, що «Ми будемо битися на морях, на узбережжях!», але Черчилль чесно попереджав своїх співвітчизників, що не може їм нічого обіцяти крім крові, поту, сліз та важкої праці.
А Зеленський обіцяв нам травневі шашлики.
Черчилль мав достатньо мужності, сили для того, щоб вибачитись за свої попередні образливі вислови стосовно Магатми Ганді, чи феміністок.
В той самий час, як Зеленський так ніколи і не вибачився ані за “Україну - повію”, ані за “Томос - термос”, ані за “Сеньйор Голодомор”, ані за українську армію, яку на сцені Кварталу зображували в образі тупого барана, ані за ебонітові палички, якими збирався бити мітингувальників на Майдані, ані за слова “Слава Україні”, якими пропонував звільняти місця у львівських туалетах.
Черчилль ніколи не принижував ані своєї гідності, ані гідності своєї держави тим, що ставав на коліна перед ворогом, чи заявляв про готовність стати на коліна вже на початку військової агресії.
В роки Другої світової війни, Черчилль критично збільшив видатки на оборону, довівши їх майже до 50% всього державного бюджету, в той час, як Зеленський казав, що ми не можемо збільшувати армію, тому що прийдеться припинити будувати дороги.
Ті дороги, на які за мільярди дорогоцінних доларів закупали бітум в Білорусії і які сьогодні понівечені і зруйновані російськими танками, що зайшли саме з Білорусії на північ України.
Черчилль рішуче боровся з ворожою німецькою агентурою на території Британської імперії.
А агенти російського впливу, уже після початку повномасштабної російської агресії, продовжили свою діяльність - такі як Демченко, Дубинський чи Портнов. Коли вже в окупованих регіонах знищували українських патріотів по списках, складених за ініціативою Портнова, той продовжував собі спокійно проживати під охороною українських спецпризначенців на дебаркадері Коломойського під Києвом.
Саме Портнов був ініціатором створення фільтраційних таборів. Ось що він писав ще напередодні інавгурації Зеленського:
«Друзья, для будущих фильтрационных целей, наша команда начинает комплекс мер по идентификации активистов и остального бродячего преступного отребья. Планируем составить подробную картотеку. Друзья, присылайте для картотеки идентификационные данные ширпотреба с указанием фамилии, имени, отчества, коротким описанием деятельности, данных профилей в социальных сетях, электронных и телефонных контактов, методов и способов наживы и формального места работы или учёбы. Работа важна для будущих фильтрационных уголовных и учебно-воспитательных мероприятий. Уверен, они начнут потихоньку исчезать: кто-то в тюрьму, кто-то в эмиграцию, кто-то под диван, а кто-то в больницу, а кто-то и вообще!».
“Зробити українських патріотів разом” допомагали Портнову депутати від зеленої партії, ось що казала в ефірі каналу Медведчука Василевська-Смаглюк в 20-му році:
«Я вдячна Андрій Портнову. Його руками відновлюється справедливість в країні!».
І та сама Смаглюк допомагала карателям піймати більше людей закликами не тікати з рідних міст. Ані проти самого Портнова, ані проти його агентів впливу не порушено жодної кримінальної справи, більше того, його найближчі друзі і колеги - Татаров та Смірнов - лишаються на своїх посадах в Офісі президента України.
Ви можете собі уявити, аби щось подібне відбувалось в найближчому оточенні Черчилля?
Але навіть тих, кого відсторонено від їхніх посад за службову недбалість, не покарано, а відправлено, як пані Венедиктову, в почесне заслання на посаду посла України в Швейцарії.
Кого Зеленський ретельно вичищав з державних посад, так це прибічників п'ятого президента Порошенка. Серед запропонованих на люстрацію першими були керівники оборонних підприємств, серед яких - Олег Коростельов - розробник «Вільхи», «Нептуна», «Скіфа».
І показово, що першим процес люстрації анонсував у своєму телеграм-каналі саме перший заступник Голови адміністрації президента часів Януковича - Андрій Портнов.
Черчилль не тільки не боявся критики, а навіть спеціально наражався на критичні зауваження, подорожуючи в найнебезпечніші дні протистояння з Німеччиною Лондонським метро. Зеленський ж не лише майже весь час перебуває в підземному бункері на Банковій, але навіть напередодні війни приділяв максимальну увагу не боротьбі з найпідступнішим ворогом людства, а боротьбі зі своїми політичними опонентами.
12 лютого 2022 року Зеленський перебував саме в Херсоні, але з якою метою? Він контролював проведення навчаннь підрозділів Міністерства внутрішніх справ по боротьбі з громадськими заворушеннями. В Херсонській області його цікавило не будівництво та відновлення фортифікаційних споруд, а придушення акцій громадської непокори. В рамках цих навчань, у місцевого населення була вилучена мисливська зброя, і зрештою бійці тероборони в Херсоні зустріли ворожі танки лише з коктейлями Молотова.
Друге питання, яке хвилювало Зеленського в Херсонській області - контроль роботи транспортного туристичного хабу, де мали курсувати шатли по бездоганному шосе, і саме для цього були демонтовані інженерні споруди Чонгарської зони оборони, мінні поля деактивовані, військової частини прикриття - розформовані або відведені.
До самого останнього часу перед початком повномасштабного вторгнення, Зеленський заперечував російську загрозу і пропонував західним політиками не сіяти паніку, не нагнітати, не відлякувати інвесторів.
Але буквально в перші дні після початку вторгнення він кардинально змінив риторику і почав істерично вимагати від Заходу більше і більше зброї.
В перші дні вторгнення Зеленський в екзальтованих промовах дозволяв собі звинувачення на адресу Байдена: «Чому ми досі не в НАТО?».
При цьому, він два з половиною роки не призначав навіть посла України при НАТО, не подавав дорожню карту для приєднання до Альянсу, жодного разу не відвідав асамблею НАТО, яку щорічно відвідував п’ятий український президент.
В книзі Бориса Джонсона детально розповідається, наскільки ввічливим і уважним відносно своїх американських партнерів був Черчилль. Як він вчив на пам'ять рядки із улюблених творів Теодора Рузвельта, як до кожної бесіди готувався годинами, або днями. Саме завдяки дружнім, особистим стосункам між Черчиллем і Рузвельтом, Британська імперія отримала беззастережну матеріальну та фінансову допомогу від союзника по антигітлерівській коаліції.
А у нас "стовідсотково підконтрольна" Зеленському прокуратура вже навіть після інавгурації нинішнього президента Байдена, порушила ще дві кримінальні справи, в яких він фігурує в якості обвинуваченого.
В роки Другої світової війни, для збереження національної єдності, Черчилль призначив керівника опозиційної Лейбористської партії Клімента Етлі на посаду віце-прем'єра.
Що натомість зробив Зеленський?
Порушив більше ста тридцяти кримінальних справ проти свого головного політичного оппонента - як на мене, найефективнішого українського політика, головного ворога путінської росії - Петра Порошенка.
Так, напевно за майже 60 років активної політичної діяльності, Черчилль припускався багатьох помилок, але він завжди мав мужність визнати ці помилки та вибачитись за них.
На відміну від Черчилля, сьогоднішня українська влада лише єдиний раз згадала про свої помилки - надписом “Маю право на помилку” на футболках у членкинь зеленої команди у Верховній раді.
Але ці помилки дуже дорого коштують українському народу - це 12 мільйонів біженців, це десятки, сотні тисяч жертв від прогавленого корона вірусу та від прогавленого російського нападу. Але будемо сподіватися на те, що зарано поки що робити остаточний історичний висновок. Сподіваємось, що Зеленський буде не лише наводити цитати з промов Черчилля, а й гідно користуватиметься його досвідом та прикладом.
То ж, панове, як заповів нам Уінстон Черчилль: “Лишаймося оптимістами, бо не бачимо жодного сенсу бути кимось іншим!”.
Дмитро Чекалкін
Цю цитату я згадав після того, як отримав запрошення взяти участь в онлайн-конференції на тему: «Досвід Черчилля. Спільні риси воєнної політики Черчилля та Зеленського».
Запрошення було не випадковим, оскільки в липні я записав одразу ж три програми «SoundЧек», в яких згадував про книгу Бориса Джонсона «Фактор Черчилля».
Я погодився взяти участь у конференції, бо це формулювання вразило мене в саме серце: “Спільні риси Черчилля та Зеленського”. Не знаю, на яких шальках оманливих терезів треба зважувати ці фігури, щоб вважати їх співмірними.
Спробую зараз коротко викласти свої аргументи, які я наводив під час цієї конференції, виступаючи в ролі "адвоката диявола", заперечуючи співмірність цих двох постатей, ну принаймні на сьогоднішньому історичному етапі.
Перше і, можливо, найголовніше - Черчилль зайняв найвищий пост державного управлінця після 40 років плідної, напруженої державної, парламентської роботи.
Зеленський зайняв найвищий державний пост в Україні, не маючи, як висловилась колись Юлія Тимошенко «поняття зеленого про державне управління».
Черчилль зобов'язаний успіхом політичної кар'єри виключно своїм літературним, ораторським, управлінським талантам та працелюбству.
А ким би був Зеленський без головного диригента цієї «Операції Буратіно» - головного режисера квартального Шапітолія - Коломойського, який зробив Зеленського найвпізнаванішою людиною України?
Черчилль, до приходу в політику, був справжнім воїном. Завоював популярність саме своєю звитягою, брав активну участь в бойових діях на чотирьох континентах.
Зеленський же - відомий нам як чотириразовий ухилянт, який глузував над повістками, що приходили на його адресу в Кривому Розі.
Черчилль всі роки довгої політичної кар'єри був затятим яструбом: виступав категорично за збільшенням військових бюджетів, за розробку нових озброєнь, виступав проти політики замирення з Гітлером.
В той час як Зеленський прийшов до влади на хвилі своїх пацифістських слоганів про те, що треба: «просто перестать стрелять», «знайти мир в очах Путіна», що «головне закінчити війну у своїй голові».
Зеленський виступав категорично проти збільшення військових бюджетів, проти розширення оборонного замовлення, рекордно скорочував армію, розформовував критично необхідні для оборони держави підрозділи, такі як танкова бригада на північному напрямку, яка мала захищати Гостомель.
Черчилль був затятим прибічником нових озброєнь, а саме: випробував нові моделі літаків, перевів Королевський флот на нові перспективні види палива, був фанатичним прибічником розвитку танкових озброєнь. Саме завдяки йому, Британська імперія в Першу світову війну отримала зразки танків, які наводили жах на супротивника.
За Зеленського, навпаки був скорочений штат військової авіації. Нагадаю, що авіація, тим більше військова авіація - була, є і буде завжди елітою нації.
Зеленський зупинив найперспективніші проєкти артилерійського та ракетного озброєння, такі як «Богдана», «Вільха», «Грім» та «Нептун», критично скорочена була програма розробки перспективного українського ракетного комплексу «Стугна».
Нагадаю, що найдосвідченіший колектив, який розробляв цю ракетну систему - Об’єднання «Луч», перейшов на одноденний робочий тиждень - і це лише тільки для того, щоб виготовляти «Стугни» для іноземних армій, а не для української.
Сергій Пашинський та Тетяна Чорновол вивезли ці «Стугни» зі складів в перші години війни, незадовго до того, як склади в Макарові було розбомблено російськими ракетами.
Після цього, проти цих українських патріотів були порушенні кримінальні справи, які й досі не закриті.
Черчилль особисто ініціював та постійно контролював розвідувальні операції британської армії, зокрема, проєкт «Енігма», який дозволив розшифровувати секретні телеграми німецького Генштабу. А
за правління Зеленського, були практично зірвані найперспективніші розвідувальні операції українських спецслужб, що дало підстави звинувачувати вище державне керівництво в злочинній недбалості, або навіть в саботажі.
За ініціативи Черчилля, ще до початку масових бомбардувань британських міст німецькою авіацією, був розроблений план евакуації найвразливішої частини населення з Лондона та інших великих міст.
Натомість, вся владна вертикаль Зеленського не лише не попереджала мирне населення про неминучість російського нападу (хоча членів власних родин вони на той час вже вивезли за межі України), але й в перші години війни українцям запропонували лишатися в своїх оселях, щоб не сіяти паніку. А перший заклик до евакуації пролунав аж на шостому місяці війни!
Вже після початку війни, в своїх промовах Зеленський почав цитувати слова Черчилля про те, що «Ми будемо битися на морях, на узбережжях!», але Черчилль чесно попереджав своїх співвітчизників, що не може їм нічого обіцяти крім крові, поту, сліз та важкої праці.
А Зеленський обіцяв нам травневі шашлики.
Черчилль мав достатньо мужності, сили для того, щоб вибачитись за свої попередні образливі вислови стосовно Магатми Ганді, чи феміністок.
В той самий час, як Зеленський так ніколи і не вибачився ані за “Україну - повію”, ані за “Томос - термос”, ані за “Сеньйор Голодомор”, ані за українську армію, яку на сцені Кварталу зображували в образі тупого барана, ані за ебонітові палички, якими збирався бити мітингувальників на Майдані, ані за слова “Слава Україні”, якими пропонував звільняти місця у львівських туалетах.
Черчилль ніколи не принижував ані своєї гідності, ані гідності своєї держави тим, що ставав на коліна перед ворогом, чи заявляв про готовність стати на коліна вже на початку військової агресії.
В роки Другої світової війни, Черчилль критично збільшив видатки на оборону, довівши їх майже до 50% всього державного бюджету, в той час, як Зеленський казав, що ми не можемо збільшувати армію, тому що прийдеться припинити будувати дороги.
Ті дороги, на які за мільярди дорогоцінних доларів закупали бітум в Білорусії і які сьогодні понівечені і зруйновані російськими танками, що зайшли саме з Білорусії на північ України.
Черчилль рішуче боровся з ворожою німецькою агентурою на території Британської імперії.
А агенти російського впливу, уже після початку повномасштабної російської агресії, продовжили свою діяльність - такі як Демченко, Дубинський чи Портнов. Коли вже в окупованих регіонах знищували українських патріотів по списках, складених за ініціативою Портнова, той продовжував собі спокійно проживати під охороною українських спецпризначенців на дебаркадері Коломойського під Києвом.
Саме Портнов був ініціатором створення фільтраційних таборів. Ось що він писав ще напередодні інавгурації Зеленського:
«Друзья, для будущих фильтрационных целей, наша команда начинает комплекс мер по идентификации активистов и остального бродячего преступного отребья. Планируем составить подробную картотеку. Друзья, присылайте для картотеки идентификационные данные ширпотреба с указанием фамилии, имени, отчества, коротким описанием деятельности, данных профилей в социальных сетях, электронных и телефонных контактов, методов и способов наживы и формального места работы или учёбы. Работа важна для будущих фильтрационных уголовных и учебно-воспитательных мероприятий. Уверен, они начнут потихоньку исчезать: кто-то в тюрьму, кто-то в эмиграцию, кто-то под диван, а кто-то в больницу, а кто-то и вообще!».
“Зробити українських патріотів разом” допомагали Портнову депутати від зеленої партії, ось що казала в ефірі каналу Медведчука Василевська-Смаглюк в 20-му році:
«Я вдячна Андрій Портнову. Його руками відновлюється справедливість в країні!».
І та сама Смаглюк допомагала карателям піймати більше людей закликами не тікати з рідних міст. Ані проти самого Портнова, ані проти його агентів впливу не порушено жодної кримінальної справи, більше того, його найближчі друзі і колеги - Татаров та Смірнов - лишаються на своїх посадах в Офісі президента України.
Ви можете собі уявити, аби щось подібне відбувалось в найближчому оточенні Черчилля?
Але навіть тих, кого відсторонено від їхніх посад за службову недбалість, не покарано, а відправлено, як пані Венедиктову, в почесне заслання на посаду посла України в Швейцарії.
Кого Зеленський ретельно вичищав з державних посад, так це прибічників п'ятого президента Порошенка. Серед запропонованих на люстрацію першими були керівники оборонних підприємств, серед яких - Олег Коростельов - розробник «Вільхи», «Нептуна», «Скіфа».
І показово, що першим процес люстрації анонсував у своєму телеграм-каналі саме перший заступник Голови адміністрації президента часів Януковича - Андрій Портнов.
Черчилль не тільки не боявся критики, а навіть спеціально наражався на критичні зауваження, подорожуючи в найнебезпечніші дні протистояння з Німеччиною Лондонським метро. Зеленський ж не лише майже весь час перебуває в підземному бункері на Банковій, але навіть напередодні війни приділяв максимальну увагу не боротьбі з найпідступнішим ворогом людства, а боротьбі зі своїми політичними опонентами.
12 лютого 2022 року Зеленський перебував саме в Херсоні, але з якою метою? Він контролював проведення навчаннь підрозділів Міністерства внутрішніх справ по боротьбі з громадськими заворушеннями. В Херсонській області його цікавило не будівництво та відновлення фортифікаційних споруд, а придушення акцій громадської непокори. В рамках цих навчань, у місцевого населення була вилучена мисливська зброя, і зрештою бійці тероборони в Херсоні зустріли ворожі танки лише з коктейлями Молотова.
Друге питання, яке хвилювало Зеленського в Херсонській області - контроль роботи транспортного туристичного хабу, де мали курсувати шатли по бездоганному шосе, і саме для цього були демонтовані інженерні споруди Чонгарської зони оборони, мінні поля деактивовані, військової частини прикриття - розформовані або відведені.
До самого останнього часу перед початком повномасштабного вторгнення, Зеленський заперечував російську загрозу і пропонував західним політиками не сіяти паніку, не нагнітати, не відлякувати інвесторів.
Але буквально в перші дні після початку вторгнення він кардинально змінив риторику і почав істерично вимагати від Заходу більше і більше зброї.
В перші дні вторгнення Зеленський в екзальтованих промовах дозволяв собі звинувачення на адресу Байдена: «Чому ми досі не в НАТО?».
При цьому, він два з половиною роки не призначав навіть посла України при НАТО, не подавав дорожню карту для приєднання до Альянсу, жодного разу не відвідав асамблею НАТО, яку щорічно відвідував п’ятий український президент.
В книзі Бориса Джонсона детально розповідається, наскільки ввічливим і уважним відносно своїх американських партнерів був Черчилль. Як він вчив на пам'ять рядки із улюблених творів Теодора Рузвельта, як до кожної бесіди готувався годинами, або днями. Саме завдяки дружнім, особистим стосункам між Черчиллем і Рузвельтом, Британська імперія отримала беззастережну матеріальну та фінансову допомогу від союзника по антигітлерівській коаліції.
А у нас "стовідсотково підконтрольна" Зеленському прокуратура вже навіть після інавгурації нинішнього президента Байдена, порушила ще дві кримінальні справи, в яких він фігурує в якості обвинуваченого.
В роки Другої світової війни, для збереження національної єдності, Черчилль призначив керівника опозиційної Лейбористської партії Клімента Етлі на посаду віце-прем'єра.
Що натомість зробив Зеленський?
Порушив більше ста тридцяти кримінальних справ проти свого головного політичного оппонента - як на мене, найефективнішого українського політика, головного ворога путінської росії - Петра Порошенка.
Так, напевно за майже 60 років активної політичної діяльності, Черчилль припускався багатьох помилок, але він завжди мав мужність визнати ці помилки та вибачитись за них.
На відміну від Черчилля, сьогоднішня українська влада лише єдиний раз згадала про свої помилки - надписом “Маю право на помилку” на футболках у членкинь зеленої команди у Верховній раді.
Але ці помилки дуже дорого коштують українському народу - це 12 мільйонів біженців, це десятки, сотні тисяч жертв від прогавленого корона вірусу та від прогавленого російського нападу. Але будемо сподіватися на те, що зарано поки що робити остаточний історичний висновок. Сподіваємось, що Зеленський буде не лише наводити цитати з промов Черчилля, а й гідно користуватиметься його досвідом та прикладом.
То ж, панове, як заповів нам Уінстон Черчилль: “Лишаймося оптимістами, бо не бачимо жодного сенсу бути кимось іншим!”.
Дмитро Чекалкін