“Вимагаю вибачень”: ексдиректор “Севморзаводу” спростував заяви “Бігус.Інфо”
Колишній генеральний директор Севастопольського морського заводу назвав маніпуляцією та брехнею інформацію, оприлюднену у програмі «Бігус.Інфо» про нібито обмін підприємства на «трубопровід Медведчука». Він повідомив, що на момент нападу Росії на український Крим працював генеральним директором заводу і бачив події зсередини.
Про це він повідомив у коментарі Главкому, передає “Бабак”.
“Головний і беззаперечний факт, який розбиває усю замовну брехню - окупаційна влада Севастополя націоналізувала “Севморзавод” за непокору окупаційній владі, за те, що власник відмовився зареєструвати підприємство за російськими законами. Головний завод, 12 його дочірніх підприємств, землю, майно, обладнання.
Згодом уряд країни-агресора забрав завод у Севастополя в “державну власність”, - заявив колишній директор підприємства.
Він послався на так звану “Постанову уряду Севастополя про деякі питання націоналізації майна” від 28 лютого 2015 року. У цьому “документі” йдеться про конфіскацію підприємства окупаційною владою півострова.
“Поки інші громадяни України тихцем перереєстровували свої квартири та іншу власність за російськими законами й платять податки до бюджету агресора, ми вирішили боротися”, - наголосив Картошкін.
Ексочільник підприємства пригадав, як йому вдалося з ризиком для себе вивезти документи заводу й перереєстрували підприємство у Києві й через українські суди відстоювати майнові права.
Зокрема, 16 травня 2016 року Шевченківський суд столиці ухвалив рішення у заочному процесі, відповідно до якого майновий комплекс підприємства у Криму належить українській юридичній особі Публічному акціонерному товариству “Севастопольський морський завод”, яке знаходиться у Києві.
“Ми маємо твердий намір притягнути Росію до міжнародно-правової відповідальності. Твердження у програмі “Бігус Інфо” не лише паплюжать гідність законного власника “Севморзаводу”, але й менеджменту і зачіпають особисто мою гідність. Ми кинули виклик окупантам, а не домовлялися з ним. Вимагаю вибачень від авторів програми. В іншому випадку не виключаю, що особисто подам до суду, бо правда на моєму боці, а не на боці брехунів, які зробили на чиєсь замовлення тенденційний матеріал, який нехтує елементарними журналістськими стандартами й правилами людської моралі”, - зауважив Картошкін.
Додамо, що російські урядовці хвалилися, що у 2015 році “віджали” у Петра Порошенка завод в окупованому Криму.
Окупаційна влада у лютому 2015 року ухвалила рішення про так звану “націоналізацію” заводу.
Брехня Бігуса спростовується беззаперечно: при живому Гуглі, кожен може набрати «СевМорЗавод націоналізація» і переконатись в тому, що у лютому 2015 року завод Порошенка забрала окупаційна влада РФ.
Колишній директор Севморзавода в деталях розповідає про ті події. Сьогодні незаконно відібраний завод ремонтує кораблі Чорноморського Флота.
Все, сказане на плівках, спростовується фактами.
Проте, вже вдруге, автори історії з медведчуківськими плівками навіть не намагаються співставити сказане з реальністю. Перший раз була історія із «зупиненою» колонною на Ізваріно.
Єдиний висновок: автори вірять російському агенту Медведчуку на слово, щоб він не сказав і при цьому ігнорують факти. Чому так? Напевно, варто спитати авторів.
Volodymyr Ariev
Про це він повідомив у коментарі Главкому, передає “Бабак”.
“Головний і беззаперечний факт, який розбиває усю замовну брехню - окупаційна влада Севастополя націоналізувала “Севморзавод” за непокору окупаційній владі, за те, що власник відмовився зареєструвати підприємство за російськими законами. Головний завод, 12 його дочірніх підприємств, землю, майно, обладнання.
Згодом уряд країни-агресора забрав завод у Севастополя в “державну власність”, - заявив колишній директор підприємства.
Він послався на так звану “Постанову уряду Севастополя про деякі питання націоналізації майна” від 28 лютого 2015 року. У цьому “документі” йдеться про конфіскацію підприємства окупаційною владою півострова.
“Поки інші громадяни України тихцем перереєстровували свої квартири та іншу власність за російськими законами й платять податки до бюджету агресора, ми вирішили боротися”, - наголосив Картошкін.
Ексочільник підприємства пригадав, як йому вдалося з ризиком для себе вивезти документи заводу й перереєстрували підприємство у Києві й через українські суди відстоювати майнові права.
Зокрема, 16 травня 2016 року Шевченківський суд столиці ухвалив рішення у заочному процесі, відповідно до якого майновий комплекс підприємства у Криму належить українській юридичній особі Публічному акціонерному товариству “Севастопольський морський завод”, яке знаходиться у Києві.
“Ми маємо твердий намір притягнути Росію до міжнародно-правової відповідальності. Твердження у програмі “Бігус Інфо” не лише паплюжать гідність законного власника “Севморзаводу”, але й менеджменту і зачіпають особисто мою гідність. Ми кинули виклик окупантам, а не домовлялися з ним. Вимагаю вибачень від авторів програми. В іншому випадку не виключаю, що особисто подам до суду, бо правда на моєму боці, а не на боці брехунів, які зробили на чиєсь замовлення тенденційний матеріал, який нехтує елементарними журналістськими стандартами й правилами людської моралі”, - зауважив Картошкін.
Додамо, що російські урядовці хвалилися, що у 2015 році “віджали” у Петра Порошенка завод в окупованому Криму.
Окупаційна влада у лютому 2015 року ухвалила рішення про так звану “націоналізацію” заводу.
Click to viewБрехня Бігуса спростовується беззаперечно: при живому Гуглі, кожен може набрати «СевМорЗавод націоналізація» і переконатись в тому, що у лютому 2015 року завод Порошенка забрала окупаційна влада РФ.
Колишній директор Севморзавода в деталях розповідає про ті події. Сьогодні незаконно відібраний завод ремонтує кораблі Чорноморського Флота.
Все, сказане на плівках, спростовується фактами.
Проте, вже вдруге, автори історії з медведчуківськими плівками навіть не намагаються співставити сказане з реальністю. Перший раз була історія із «зупиненою» колонною на Ізваріно.
Єдиний висновок: автори вірять російському агенту Медведчуку на слово, щоб він не сказав і при цьому ігнорують факти. Чому так? Напевно, варто спитати авторів.
Volodymyr Ariev