Країни Заходу нарешті розгледіли справжнє обличчя "антикорупціонерів". Халява для них закінчується
За всіма скандалами навколо мультиків Бігуса і перфомансами НацДружин, малопомітними залишилися три події.
Перша - на Заході у різних виданнях з’явилися статті, які критикують наявні програми допомоги Україні в боротьбі з корупцією і наголошують, що вимоги Заходу до боротьби (гучні вироки і покарання) не відповідають реаліям - потрібно створювати інституційні зміни.
Простіше кажучи, потрібно не тільки карати конкретних корупціонерів (їхнє місце зразу займають нові - ще більш виверткі, хитрі і жадібні), а міняти умови на ті, в яких корупція не зможе існувати.
Саме це робить наразі уряд України (децентралізація, Е-декларування, тощо), саме ця тактика відкриває чимало раніше прихованих нюансів існування еліт та руйнує заробіток багатьом громадянам (задіяним на створення комфорту для багатіїв, наприклад), і відповідно - викликає невдоволення людей.
Автори таких статей наголошують, що Захід мусить повністю змінити тактику боротьби з корупцією в Україні і серед іншого: «суворо попередити своїх ґрантоотримувачів про те, що участь у політичних проектах і рухах вимагає їхньої виходу або відмови від адміністративних, виконавчих і наглядових функцій у фінансованих Заходом НУО (неурядових антикорупційних організаціях)».
Простіше кажучи, якщо ЦПК Шабуніна захоче знову підтримати кандидата в президенти Гнапа, або якогось іншого - втратить гранти.
Або - політика, або - боротьба з корупцією.
Все б добре - але тут дивним блогом розродився наш відомий незламний борець з корупцією, єврооптиміст і нардеп Сірожа «Квартирний» Лещенко - «Запад не должен предавать себе ради Порошенко» (мовою оригіналу).
У блогові - текст статті оприлюдненої російською у виданні «Новое время» і англійської на «Kyiv Post», одного й того самого змісту - Захід погодився підтримати Порошенка аби не виходити з зони комфорту, а це кричуща зрада світлої ідеї боротьби з корупцією!
За словами Лещенка, Заходу не комільфо терпіти Порошенка - треба з корупцією боротися.
Чому мені при цих словах чується «Дайте грошей» - голову сушу собі вже кілька днів.
Тут навздогін подіям попереднім, наспіло ще одне.
«Українську громадську організацію «Стоп корупції», яка випускає однойменний проект журналістських розслідувань, виключено з Глобальної мережі журналістів розслідувачів GIJN через непрофесіоналізм і конфлікт інтересів» - повідомив «Детектор Медіа». Рада GIJN обґрунтувала своє рішення тим, що група занадто залучена до політичної активності. Наскільки тривожне це рішення для всієї грантоїдської спільноти - важко навіть уявити.
Рішення Ради GIJN обов’язково послужить сигналом для міжнародних організацій з фінансування яких «Стоп корупція» існує.
А це у свою чергу…
Що сталося? Спробую висловити свою думку.
Революція Гідності сильно змінила політичну мапу сучасної України. На зміну розподілу «Росія-Європа» прийшло протистояння «європатріоти проти європатріотів».
Якщо раніше кублом корупції у нас в першу чергу вважали
представників партій проросійського напрямку (Партію Регіонів у першу чергу - і не безпідставно), зараз корупцію шукають виключно серед чинної влади, незважаючи на її прихильність до ідей незалежності України і інтеграції з ЄС.
Ба більше - неодноразово виникала ситуація, коли особа з середовища тих самих активістів або волонтерів, потрапивши на держслужбу зразу ж наражалася на шалену критику (приклад - Георгій Тука).
По факту «антикорупційні» ГО насаджують суспільству думку, мовляв, якщо працюєш у владі - ти автоматично корупціонер.
Чому так?
Та тому, що наріжний камінь всіх антикорупціонерів, єврооптимістів та інших борців за все гарне проти поганого полягає в тому, що українці - дивовижний, працьовитий і неймовірно культурний народ, якому ну от категорично не щастить з владою.
Звідти - і переконання Заходу ніби для боротьби з корупцією в Україні потрібні посадки конкретних людей. Відповідні організації на Заході інформацію про Україну брали у тих самих українських антикорупціонерів.
Допоки питання, по факту, стосувалося геополітичного вектору розвитку країни, така парадигма цілковито всіх влаштовувала, але коли прибічниками євроінтеграція стали і влада, і більшість опозиції водночас, на світ Божий вилізли зовсім інші проблеми українського суспільства - патерналізм і толерантність до побутової корупції самих пересічних українців.
Боротьба з цими явищами потребує, по-перше, багато часу, по-друге, комплексного підходу на рівні держави. Анткорупційні ГО це, вочевидь, не влаштовує - по факту, їхня діяльність давно перетворилася на погано прихований лобізм інтересів «потрібних» людей.
Тому вони продовжували наполягати на ідеї: «Посадити владу цю - наступна буде значно краща».
Що, вочевидь - повна нісенітниця.
І все б добре, якби на ці обставини не нашарувалася низка скандалів за участі самих анткорупціонерів.
Скандали з керівництвом НАБУ (створеного за участі ЦПК Шабуніна).
Вимога посла США усунути з посади керівника САП.
Садиба Шабуніна.
Квартири Лещенко і Заліщук.
Скандал з грішми Гнапа.
Тощо й тощо.
І от не треба думати, що на Заході сидять наївні дурники, які гроші роздають всім кому заманеться.
Там уважно досліджують ситуацію - не тільки зі слів антикорупційних ГО.
Там спілкуються з нашими лідерами думок (знаю, про що пишу).
Там аналізують інформацію, що надходить від їх дипломатів, їх журналістів, їх експертів бізнесу, тощо.
Результати отриманої інформації, західних грантодавців явно не влаштовують.
Очевидно - тактику боротьби з корупцією в Україні там вирішили міняти.
І це стало для наших антикорупційних ГО сумним сигналом - халява закінчується.
Гранти отримувати стане значно важче.
Їх прийдеться важко відпрацьовувати - вже не акціями протестів на користь певних фірм і політсил.
Знають вони, що грантова халява - завершується.
Тому - розродився панічною статтею Сергій Лещенко.
Тому з таким остервенінням пхнуться у Верховну раду знакові "антикорупціонери".
Відступати їм всім - вже нікуди.
Д.Вовнянко
(Статтю про "антикорупціонерів" можна прочитати в українському перекладі ТУТ)
Перша - на Заході у різних виданнях з’явилися статті, які критикують наявні програми допомоги Україні в боротьбі з корупцією і наголошують, що вимоги Заходу до боротьби (гучні вироки і покарання) не відповідають реаліям - потрібно створювати інституційні зміни.
Простіше кажучи, потрібно не тільки карати конкретних корупціонерів (їхнє місце зразу займають нові - ще більш виверткі, хитрі і жадібні), а міняти умови на ті, в яких корупція не зможе існувати.
Саме це робить наразі уряд України (децентралізація, Е-декларування, тощо), саме ця тактика відкриває чимало раніше прихованих нюансів існування еліт та руйнує заробіток багатьом громадянам (задіяним на створення комфорту для багатіїв, наприклад), і відповідно - викликає невдоволення людей.
Автори таких статей наголошують, що Захід мусить повністю змінити тактику боротьби з корупцією в Україні і серед іншого: «суворо попередити своїх ґрантоотримувачів про те, що участь у політичних проектах і рухах вимагає їхньої виходу або відмови від адміністративних, виконавчих і наглядових функцій у фінансованих Заходом НУО (неурядових антикорупційних організаціях)».
Простіше кажучи, якщо ЦПК Шабуніна захоче знову підтримати кандидата в президенти Гнапа, або якогось іншого - втратить гранти.
Або - політика, або - боротьба з корупцією.
Все б добре - але тут дивним блогом розродився наш відомий незламний борець з корупцією, єврооптиміст і нардеп Сірожа «Квартирний» Лещенко - «Запад не должен предавать себе ради Порошенко» (мовою оригіналу).
У блогові - текст статті оприлюдненої російською у виданні «Новое время» і англійської на «Kyiv Post», одного й того самого змісту - Захід погодився підтримати Порошенка аби не виходити з зони комфорту, а це кричуща зрада світлої ідеї боротьби з корупцією!
За словами Лещенка, Заходу не комільфо терпіти Порошенка - треба з корупцією боротися.
Чому мені при цих словах чується «Дайте грошей» - голову сушу собі вже кілька днів.
Тут навздогін подіям попереднім, наспіло ще одне.
«Українську громадську організацію «Стоп корупції», яка випускає однойменний проект журналістських розслідувань, виключено з Глобальної мережі журналістів розслідувачів GIJN через непрофесіоналізм і конфлікт інтересів» - повідомив «Детектор Медіа». Рада GIJN обґрунтувала своє рішення тим, що група занадто залучена до політичної активності. Наскільки тривожне це рішення для всієї грантоїдської спільноти - важко навіть уявити.
Рішення Ради GIJN обов’язково послужить сигналом для міжнародних організацій з фінансування яких «Стоп корупція» існує.
А це у свою чергу…
Що сталося? Спробую висловити свою думку.
Революція Гідності сильно змінила політичну мапу сучасної України. На зміну розподілу «Росія-Європа» прийшло протистояння «європатріоти проти європатріотів».
Якщо раніше кублом корупції у нас в першу чергу вважали
представників партій проросійського напрямку (Партію Регіонів у першу чергу - і не безпідставно), зараз корупцію шукають виключно серед чинної влади, незважаючи на її прихильність до ідей незалежності України і інтеграції з ЄС.
Ба більше - неодноразово виникала ситуація, коли особа з середовища тих самих активістів або волонтерів, потрапивши на держслужбу зразу ж наражалася на шалену критику (приклад - Георгій Тука).
По факту «антикорупційні» ГО насаджують суспільству думку, мовляв, якщо працюєш у владі - ти автоматично корупціонер.
Чому так?
Та тому, що наріжний камінь всіх антикорупціонерів, єврооптимістів та інших борців за все гарне проти поганого полягає в тому, що українці - дивовижний, працьовитий і неймовірно культурний народ, якому ну от категорично не щастить з владою.
Звідти - і переконання Заходу ніби для боротьби з корупцією в Україні потрібні посадки конкретних людей. Відповідні організації на Заході інформацію про Україну брали у тих самих українських антикорупціонерів.
Допоки питання, по факту, стосувалося геополітичного вектору розвитку країни, така парадигма цілковито всіх влаштовувала, але коли прибічниками євроінтеграція стали і влада, і більшість опозиції водночас, на світ Божий вилізли зовсім інші проблеми українського суспільства - патерналізм і толерантність до побутової корупції самих пересічних українців.
Боротьба з цими явищами потребує, по-перше, багато часу, по-друге, комплексного підходу на рівні держави. Анткорупційні ГО це, вочевидь, не влаштовує - по факту, їхня діяльність давно перетворилася на погано прихований лобізм інтересів «потрібних» людей.
Тому вони продовжували наполягати на ідеї: «Посадити владу цю - наступна буде значно краща».
Що, вочевидь - повна нісенітниця.
І все б добре, якби на ці обставини не нашарувалася низка скандалів за участі самих анткорупціонерів.
Скандали з керівництвом НАБУ (створеного за участі ЦПК Шабуніна).
Вимога посла США усунути з посади керівника САП.
Садиба Шабуніна.
Квартири Лещенко і Заліщук.
Скандал з грішми Гнапа.
Тощо й тощо.
І от не треба думати, що на Заході сидять наївні дурники, які гроші роздають всім кому заманеться.
Там уважно досліджують ситуацію - не тільки зі слів антикорупційних ГО.
Там спілкуються з нашими лідерами думок (знаю, про що пишу).
Там аналізують інформацію, що надходить від їх дипломатів, їх журналістів, їх експертів бізнесу, тощо.
Результати отриманої інформації, західних грантодавців явно не влаштовують.
Очевидно - тактику боротьби з корупцією в Україні там вирішили міняти.
І це стало для наших антикорупційних ГО сумним сигналом - халява закінчується.
Гранти отримувати стане значно важче.
Їх прийдеться важко відпрацьовувати - вже не акціями протестів на користь певних фірм і політсил.
Знають вони, що грантова халява - завершується.
Тому - розродився панічною статтею Сергій Лещенко.
Тому з таким остервенінням пхнуться у Верховну раду знакові "антикорупціонери".
Відступати їм всім - вже нікуди.
Д.Вовнянко
(Статтю про "антикорупціонерів" можна прочитати в українському перекладі ТУТ)