Шізгара, або Паєхалі
Тізір.
***
Над полем бою в тактичних навушниках ревла "Шізгара". Це прибули кораблі евакуаці та викинули саунд маякї. Над суднами кожні двадцять секунд розривалися візуалкі та стирчали стовпи прожекторів в тумані.
Філа Одісея перла шостьох триста сраками по землі за горжети броніков та двох на ношах. Девятнадцять йшли самі. Так буває що отримуєш піздов. На то і війна.
А-а-а-а-а летіла "Шізгара" в етері через гермесіків - Гадес ін маунтін топ!
- Курва! - сказав Одісей та сплюнув уламки зуба впереміш із склом маски. - Я сука ще повернусь. Я вам розпідалю хто тут хітромудрий. Добазарились жеш за переміріє, блять от нахуя такє дєлать?
Пиздануло міною так, шо двох поранених виронили на грунт.
- Добре, - сказав Одісей, і загнав офіцерські пусті "Пара-600" в локтеві ложементи. - Добре. Ще попиздим. Я блять хоч і цар, але памнять ув мене хароша. Єбав я таку війну. Я тоді тоже воювать буду. Фєоліп, Архєдонт!
- Тутай, басілєй.
- Триста на евак. Снайпери та кулемет на флангі. Повзьом повільно, бо переєбашать на ході.
- Поняв-приняв.
- Я покажу йтим йобаним туркмєнам як воюють ахєйці.
- То не туркмени. То туркі.
- Мені похуй. Я теж не туркмєн. Я сука зараз йобане чудовіщо. Я починаю троянську війну, запомнітє етот твіт.
- Давно вже тре, - зауважив Феоліп. - Бо ні слави, ні користів, тіко прібиль. А прібиль тіко пробухать. Слави не пробухаєш.
Шізгара ревла в етері, маякуючи локацію еваку.
Але ітакійцям стало похуй.