Репосты - не наш метод, но тут как раз такой случай, шо лучше репостить, чем чапать руками по клавиатуре то же самое. Тем более, шо информация важная и нужная
( Read more... )
странно, я всегда думал что тяжело будет моей семье, которая живет на мою зарплату "толстозадого айтишника", и которую никто бесплатно кормить и деражть у себя на квартире не будет. Думал я, что тяжело будет раненому, которого ни лечить, ни реабилитировать ни наше государство, ни наше общество не планирует. И под реабилитацией я подразумеваю даже не 3 недели в клинике в германие - если сначала сильно не повезет, а потом сильно повезет - то будет клиника. Но вот дальше... Скажите, кто их нас готов увидеть в кафе, в которое он придет с детьми или приведет туда свое нежное существо поворковать - кто готов там увидеть и нормально принять бармена на инвалидной коляске? Наше общество совершенно не готово принять людей, которых покалечила война. Наше государство совершенно не планирует обеспечить защитникам достойное будущее в случае таких вот событий. И вот пока все так, как есть - то люди и будут боятся повесток.
что вселяет в вас надежду? помощь волонтеров в госпиталях? да, я и сам участвую. но это все где то там, далеко, в госпитале. а вот что из обычной жизни вас убеждает в обратном? Вы много инвалидов видели в социуме? увы. или сколько вы знаете психологических программ по возвращению в обычную мирную жизнь? Сколько в ней участвует пациентов? я не слышал о широких таких программах, тоже увы...
- айтішник з ДЦП на попередній роботі. ДЦП серйозний, дуже утруднені рухи - школа з класами інклюзивної освіти приблизно за півкілометра від мого житла - тренер, який спокійно ходить в театри чи на концерти з сином - низькофункціональним аутистом - відома на все місто глухоніма касирка "Ашану". Дівчинку дуже люблять покупці, бо саме ця специфіка дозволяє їй не відволікатися і дуже швидко працювати - незрячий чоловік років 30-35, який їздить на роботу тим же маршрутом, що і я
( ... )
> сколько вы знаете психологических программ по возвращению в обычную мирную жизнь?
Ну нам ці програми не те щоб були аж так потрібні до нинішніх подій. Але мій знайомий нацгвардієць (Луцьк) розповідав, що з ними після повернення працювали психологи на предмет виявлення синдрому посттравматичного шоку. Правда, не можу на 100% стверджувати, чи це не була волонтерська ініціатива.
суспільство не готове? і ніколи не буде готовим, поки не буде потреби. а потреба зростає, от і суспільство потроху змінюється. стосовно інтеграції постраждалих - а чо ви за них вирішуєте? один з поламаним нігтем на пальці думає про суїцид, а інший без ноги з милицею в балеті танцює. головне - допомогти. і допомагати має не якесь безлике "суспільство" а в кожному конкретному випадку хтось інший. а загалом щоб зменшити вірогідність виникнення проблеми - варто всім не ухилятись, а таки валити на військомат і отримати Військово-Облікову Спеціальність.
>> кто готов там увидеть и нормально принять бармена на инвалидной коляске? Наше общество совершенно не готово принять людей, которых покалечила война. Наше государство совершенно не планирует обеспечить защитникам достойное будущее в случае таких вот событий. И вот пока все так, как есть - то люди и будут боятся повесток.
Відразу відно інвалідну свідомість хохла-підмоскалика.
Ви так цікаво міркуєте, ніби все, що у вас зараз є - це константа, яка не зміниться ніколи. В Донецьку, Луганську, чи навіть недавньому Маріуполі "товстозаді айтішники" зрозуіли, що на інвалідному візку можна опинитися і не будучи на війні, а твій дім може приглянутися якомусь оркові з автматом, а "нєжное и воркующее существо" - дикому чечену. Вас питати не будуть і в кращому разі - пристрелять одразу, в гіршому...ми вже чули, як буває. І на випередження прогнозованих запитань - у мене син журналіст. Був. Має дружину і трирічну доньку. Живуть на зйомній квартирі. Пішов добровольцем одразу. Під Дебальцево потрапив під Гради, бо їх "здали", був поранений, після лікування вернувся до свого батальону, бо вважає, що ніхто, крім нього... не захистить зад товстозадого айтішніка, що ніжиться в обіймах воркующого сущєства. Просто зараз час такий і наявність геніталій це не ознака мужика, а лише свідчення правильного ембріонального розвитку.
Вы не поняли сути моего поста. Я пытался рассказать, что наше государство практически ничего не делает для своих защитников, но при этом обижается, что многие уклоняются. А про защиту. Весьма сложный вопрос, если есть желание обсудить - предлагаю не здесь.
Пане переживающий на счет нашего госдарства которое не готово, расстрою, мы и есть государство!!! В от ты сколько пантусов построил своими руками??? Вот если один, то инвалидам на одной лестнице станет легче! Уловил???
Если конечно коляска на мешает это делать. Если так, то я имел ввиду людей здоровых. Всем у кого ограничены возможности - сочувствую и считаю, что надо всем обратить на эту проблему внимание!
во первых, не панЕ, а панИ. во вторых, не панТус, а панДус. В третьих я заплатил налогов на много сотен пандусов, не переживай. И удивлю тебя - государство для того и создано, что бы каждый занимался тем, чем должен, а не строил сам руками все.
Якщо ви жінка (пані) - то чого пишете про себе в чоловічому роді? Держава створена для багато чого, але у нас із нею - не більше ніж суспільний договір, умови якого і належність виконання залежать від нас. А вище вам відповіли. Ви пишете, ніби є альтернатива: бути вдома у мирі чи іти на війну і постраждати. А вам відповіли: вибір тільки в тому, чи ви підете захищати свою сім"ю там, чи вони прийдуть до вашої сім"ї сюди. І майже факт, що, якщо вони прийдуть, бо ви не хочете ризикувати, ви навряд чи зможете уникнути того, чого боїтеся - але навіть без спроби спротиву.
Только рисунка нет.
Reply
Reply
А вы говорите - мамы с борщами не будет...
Reply
Ох, не узагальнювали б ви так.
Reply
Reply
- айтішник з ДЦП на попередній роботі. ДЦП серйозний, дуже утруднені рухи
- школа з класами інклюзивної освіти приблизно за півкілометра від мого житла
- тренер, який спокійно ходить в театри чи на концерти з сином - низькофункціональним аутистом
- відома на все місто глухоніма касирка "Ашану". Дівчинку дуже люблять покупці, бо саме ця специфіка дозволяє їй не відволікатися і дуже швидко працювати
- незрячий чоловік років 30-35, який їздить на роботу тим же маршрутом, що і я ( ... )
Reply
> сколько вы знаете психологических программ по возвращению в обычную мирную жизнь?
Ну нам ці програми не те щоб були аж так потрібні до нинішніх подій. Але мій знайомий нацгвардієць (Луцьк) розповідав, що з ними після повернення працювали психологи на предмет виявлення синдрому посттравматичного шоку. Правда, не можу на 100% стверджувати, чи це не була волонтерська ініціатива.
Reply
стосовно інтеграції постраждалих - а чо ви за них вирішуєте? один з поламаним нігтем на пальці думає про суїцид, а інший без ноги з милицею в балеті танцює.
головне - допомогти. і допомагати має не якесь безлике "суспільство" а в кожному конкретному випадку хтось інший.
а загалом щоб зменшити вірогідність виникнення проблеми - варто всім не ухилятись, а таки валити на військомат і отримати Військово-Облікову Спеціальність.
Reply
Відразу відно інвалідну свідомість хохла-підмоскалика.
Reply
І на випередження прогнозованих запитань - у мене син журналіст. Був. Має дружину і трирічну доньку. Живуть на зйомній квартирі. Пішов добровольцем одразу. Під Дебальцево потрапив під Гради, бо їх "здали", був поранений, після лікування вернувся до свого батальону, бо вважає, що ніхто, крім нього... не захистить зад товстозадого айтішніка, що ніжиться в обіймах воркующого сущєства.
Просто зараз час такий і наявність геніталій це не ознака мужика, а лише свідчення правильного ембріонального розвитку.
Reply
А про защиту. Весьма сложный вопрос, если есть желание обсудить - предлагаю не здесь.
Reply
Reply
Reply
Reply
Держава створена для багато чого, але у нас із нею - не більше ніж суспільний договір, умови якого і належність виконання залежать від нас.
А вище вам відповіли. Ви пишете, ніби є альтернатива: бути вдома у мирі чи іти на війну і постраждати. А вам відповіли: вибір тільки в тому, чи ви підете захищати свою сім"ю там, чи вони прийдуть до вашої сім"ї сюди. І майже факт, що, якщо вони прийдуть, бо ви не хочете ризикувати, ви навряд чи зможете уникнути того, чого боїтеся - але навіть без спроби спротиву.
Reply
Reply
Leave a comment