Ще трохи про війну
Цікаво так... Дядько у мене 1922 року народження... З червня 1941 року на війні, розвідник. З фінкою в зубах проповзав три роки "в поіскє". в 1944 році йому десь на Кавказі відступаючі "едельвейси" прострілили голову. У госпіталі пообіцяли максімум рік життя. Живий і досі. В 70-х роках вивозив мене на мотоциклі по всій Кубані і плавнях, скільки риби переловили! Про війну принципово відмовлявся розповідати, фільми про війну не дивився (брешуть все!), навіть "вогнепальні" іграшки мені (пістолети, автомати) ніколи не купував... А ось коли йому почало валити під кінець 70 років - різко змінився - почав ходити на вітеранські свята, брати учась у парадах ветеранів (чомусь у формі пілота)купувати книжки про війну і дивитись фільми про війну... Ну, про це Ремарк у "Чорному обеліскові" написав. Але там знадобилось 10 років ветеранам для того щоб стати "правильними ветеранами", а моєму дядькові знадобилось років 35...