Любов прийшла, не стукавши, -
Спіймала.
Не намагалася пручатись -
Покохала.
«А, може, й ні? Що скажеш, чарівнице-доле?» -
Запитала.
Та відповіді на питання куце, кволе
Вона не мала.
«Не знаєш ти. А звідки маю знати я?» -
І знову причепилась.
«Не сниться ж уночі мені його ім’я.
А може помилилась?»
Та доля лиш чекала і мовчала: покорившись,
Стиха променіла.
Аж поки, до болю рідного плеча я прихилившись,
Її мелодію не зрозуміла.
2007 рік