жінки, яким треба уступати місце
"Боролися за рівні права, тепер розхльобуйте!" - тицяють мені "залізний аргумент" чоловіки, які до феміністичних ініціатив ставляться зневажливо. Мовляв, раз ви такі круті, так і не розраховуйте на уступання місця в транспорті, пропускання вперед при вході до приміщення чи на квіточки/блістюльки. Все, хотіли рейки - тягайте рейки!
Але заковика в тому, що такі чоловіки ліплять на купу все: що можна і що не можна. Квіточки і блістюльки - це те, що люблять жінки. Не важливо, феміністки вони чи не феміністки, але є речі, які жінкам подобаються. Не всім, не хочу узагальнювати. Але багатьом подобаються прикраси, гарний одяг і білизна, вишукані парфуми. Це якесь внутрішнє прагнення до краси. Не кажу, що в чоловіків його нема, ні в якому разі не кажу! Але у жінок більше способів цю красу собі замати: одягнути на шию чи пальчик прикраси, на груди - ліфчик. Ну так склалося, це є у нас, і ніяким чином не конфліктує із бажанням поваги і рівних із чоловіками прав. як казала Настя Безверха: "Я хочу і букєтік, і права". І я її цілком підтримую!
Пропускання жінок вперед - незрозумілий мені атавізм. Ох, скільки разів мене пропускали вперед у "вороже" середовище: темні під'їзди, де я не знала, куди йти; лікарські кабінети, де я йшла на біль; загалом у "стресоносні" приміщення... Чоловіки ні в якому разі не винуваті в цьому, вони справді дуже галантні. Але, чесно кажучи, аби отой чудовий чоловік, дуже розумний і поважний, який пропускав мене і колегу вперед, коли вів на телеефір, все-таки ішов першим... Мені було б легше. Бо я не знаю того приміщення, тих людей, а те, що я не знаю - підсвідомо сприймається як вороже.
А тепер підійдемо до того, про що я надумала написати. Попри всі мої виступи за рівність чоловіків і жінок, я вважаю, що чоловіки повинні уступати жінкам місце. Так само, як жінки і чоловіки мають поступатися місцем маленьким дітям чи старим людям. Тут справа не у гендері, а у статевих відмінностях. Які б розумниці жінки не були, які б вольові, активні, рішучі... але є фізіологія, проти якої не попреш. Ті речі, яких зазвичай не видно. Але які від того не зникають.
Перш за все - місячні. Їдучи у наповненому транспорті, ви ніколи не дізнаєтеся, що жінка "має на собі", як казали в давнину. Що таке місячні для чоловіків? Це, перш за все, причина поганого настрою у жінок, а також причина (для більшості) утриматися від сексу. Це може бути гарний знак, завважу, не лише для чоловіків. Але чоловіки не знають, що таке місячні. Що таке, коли за два дні до того ти хочеш померти з горя, чи почуваєшся непотрібною, нездарою, нещасною. А потім починається. У когось легко. А хтось втрачає свідомість з болю. У мене середній варіант. Я лежу в перший день, бо дуже боляче. Моя подруга теж лежить, зазвичай каже так: "У мене почалося, я нічого не хочу, мені так погано..." В ці дні жінкам не дають лікарняні. Але ви розумієте, що болить НАСТІЛЬКИ, що декому важко ходити, а хтось зомліває?!
І от ця жінка, із такими болями, їде на роботу (лікарняного ж нема!). І стоїть у транспорті. Боже, досі згадую, як працювала в офісі і їздила на роботу в ці дні! Я просто вішалася на поручні, закривала очі і висіла так у напівпритомному стані. І таких жінок є в кожній маршрутці і в кожному вагоні метро, будьте певні! Тільки ніхто не поступається їм місцем.
Інколи ще відчувається така штука, як овуляція. Досить радісний для жінки момент. Якщо не болючий. Адже жінки, які мають збої в гормонах, відчувають овуляцію як болючу. І це не лікується. Зазвичай. Це відчувається так, що ти знаєш з точністю до хвилини, коли твоя яйцеклітина спускається. Цілий день тягне в животі. От уявіть собі: ви здоровий чоловік, все чудово, а раптом цілий день вам тягне щось неясне і не дуже приємне. Фі.
Ну, звісно, тут неможливо не сказати про ранні стадії вагітності. Тут навіть "глибоковагітним" не завжди уступають, а от рання стадія.... Це коли тобі максимально погано, а на лобі про вагітність не написано. У мене не було токсикозу, як у багатьох жінок у першому триместрі, зате у мене був тонус і нестерпні просто головні болі. Вже коли пузо є, то насправді досить весела пора. Ну, поки воно не настільки велике, що починає скрізь тягнути, набрякають ноги, розходяться кістки тазу, ти почуваєшся останньою каліченькою... Але тоді хоч пузо видно! А коли не видно, а тобі погано, і ти висиш на поручнях...оце не дуже весело. А благословенний момент виднопуззя, коли ти можеш розраховувати на місце у транспорті, наступає по-різному. Я ходила в універ на 9му місяці, і ніхто того не помічав.
Ще є й загальна жіноча нетренованість. Дівчаткам з дитинства кажуть, що сила - це чоловіча справа. Тому вони знущаються над своїми тілами, забувши, що у них теж є м'язи і теж прокачується витривалість. Як результат, допускаю, що цілий день побігати з торбами пересічній жінці важче, ніж чоловікові. Це біологія.
Оцей весь "букет" накладається на ті ж ситуації, коли жінка потребує сісти так само, як і чоловік: травми, болі, вік... Та все-таки у жінки цих ситуацій більше. Кожна здорова жінка бодай раз на місяць потребує сісти. І тут ідеться не про "слабких жінок", а про те, що у нормальному суспільстві коли якійсь людині важко, то їй треба допомогти. Мені незазорно буде уступити місце чоловікові зі зламаною ногою, або коли я побачу, що чоловікові погано. І я не вважатиму його при цьому слабаком.
Сьогодні мені робили "жіночу" операцію. Тепер я місяць не можу мати ніяких навантажень чи тренувань. Зараз я лежу, вставати мені неприємно, а різкі рухи приносять біль. Завтра о 8:00 я виїду з дому, аби на 9:00 бути в офісі. Я буду висіти на одній руці в маршрутці, потім мене затиснуть у давку метро, і я годину буду товктися і терпіти біль. Я буду тією, хто потребуватиме місця. Але мені не поступляться.
Але заковика в тому, що такі чоловіки ліплять на купу все: що можна і що не можна. Квіточки і блістюльки - це те, що люблять жінки. Не важливо, феміністки вони чи не феміністки, але є речі, які жінкам подобаються. Не всім, не хочу узагальнювати. Але багатьом подобаються прикраси, гарний одяг і білизна, вишукані парфуми. Це якесь внутрішнє прагнення до краси. Не кажу, що в чоловіків його нема, ні в якому разі не кажу! Але у жінок більше способів цю красу собі замати: одягнути на шию чи пальчик прикраси, на груди - ліфчик. Ну так склалося, це є у нас, і ніяким чином не конфліктує із бажанням поваги і рівних із чоловіками прав. як казала Настя Безверха: "Я хочу і букєтік, і права". І я її цілком підтримую!
Пропускання жінок вперед - незрозумілий мені атавізм. Ох, скільки разів мене пропускали вперед у "вороже" середовище: темні під'їзди, де я не знала, куди йти; лікарські кабінети, де я йшла на біль; загалом у "стресоносні" приміщення... Чоловіки ні в якому разі не винуваті в цьому, вони справді дуже галантні. Але, чесно кажучи, аби отой чудовий чоловік, дуже розумний і поважний, який пропускав мене і колегу вперед, коли вів на телеефір, все-таки ішов першим... Мені було б легше. Бо я не знаю того приміщення, тих людей, а те, що я не знаю - підсвідомо сприймається як вороже.
А тепер підійдемо до того, про що я надумала написати. Попри всі мої виступи за рівність чоловіків і жінок, я вважаю, що чоловіки повинні уступати жінкам місце. Так само, як жінки і чоловіки мають поступатися місцем маленьким дітям чи старим людям. Тут справа не у гендері, а у статевих відмінностях. Які б розумниці жінки не були, які б вольові, активні, рішучі... але є фізіологія, проти якої не попреш. Ті речі, яких зазвичай не видно. Але які від того не зникають.
Перш за все - місячні. Їдучи у наповненому транспорті, ви ніколи не дізнаєтеся, що жінка "має на собі", як казали в давнину. Що таке місячні для чоловіків? Це, перш за все, причина поганого настрою у жінок, а також причина (для більшості) утриматися від сексу. Це може бути гарний знак, завважу, не лише для чоловіків. Але чоловіки не знають, що таке місячні. Що таке, коли за два дні до того ти хочеш померти з горя, чи почуваєшся непотрібною, нездарою, нещасною. А потім починається. У когось легко. А хтось втрачає свідомість з болю. У мене середній варіант. Я лежу в перший день, бо дуже боляче. Моя подруга теж лежить, зазвичай каже так: "У мене почалося, я нічого не хочу, мені так погано..." В ці дні жінкам не дають лікарняні. Але ви розумієте, що болить НАСТІЛЬКИ, що декому важко ходити, а хтось зомліває?!
І от ця жінка, із такими болями, їде на роботу (лікарняного ж нема!). І стоїть у транспорті. Боже, досі згадую, як працювала в офісі і їздила на роботу в ці дні! Я просто вішалася на поручні, закривала очі і висіла так у напівпритомному стані. І таких жінок є в кожній маршрутці і в кожному вагоні метро, будьте певні! Тільки ніхто не поступається їм місцем.
Інколи ще відчувається така штука, як овуляція. Досить радісний для жінки момент. Якщо не болючий. Адже жінки, які мають збої в гормонах, відчувають овуляцію як болючу. І це не лікується. Зазвичай. Це відчувається так, що ти знаєш з точністю до хвилини, коли твоя яйцеклітина спускається. Цілий день тягне в животі. От уявіть собі: ви здоровий чоловік, все чудово, а раптом цілий день вам тягне щось неясне і не дуже приємне. Фі.
Ну, звісно, тут неможливо не сказати про ранні стадії вагітності. Тут навіть "глибоковагітним" не завжди уступають, а от рання стадія.... Це коли тобі максимально погано, а на лобі про вагітність не написано. У мене не було токсикозу, як у багатьох жінок у першому триместрі, зате у мене був тонус і нестерпні просто головні болі. Вже коли пузо є, то насправді досить весела пора. Ну, поки воно не настільки велике, що починає скрізь тягнути, набрякають ноги, розходяться кістки тазу, ти почуваєшся останньою каліченькою... Але тоді хоч пузо видно! А коли не видно, а тобі погано, і ти висиш на поручнях...оце не дуже весело. А благословенний момент виднопуззя, коли ти можеш розраховувати на місце у транспорті, наступає по-різному. Я ходила в універ на 9му місяці, і ніхто того не помічав.
Ще є й загальна жіноча нетренованість. Дівчаткам з дитинства кажуть, що сила - це чоловіча справа. Тому вони знущаються над своїми тілами, забувши, що у них теж є м'язи і теж прокачується витривалість. Як результат, допускаю, що цілий день побігати з торбами пересічній жінці важче, ніж чоловікові. Це біологія.
Оцей весь "букет" накладається на ті ж ситуації, коли жінка потребує сісти так само, як і чоловік: травми, болі, вік... Та все-таки у жінки цих ситуацій більше. Кожна здорова жінка бодай раз на місяць потребує сісти. І тут ідеться не про "слабких жінок", а про те, що у нормальному суспільстві коли якійсь людині важко, то їй треба допомогти. Мені незазорно буде уступити місце чоловікові зі зламаною ногою, або коли я побачу, що чоловікові погано. І я не вважатиму його при цьому слабаком.
Сьогодні мені робили "жіночу" операцію. Тепер я місяць не можу мати ніяких навантажень чи тренувань. Зараз я лежу, вставати мені неприємно, а різкі рухи приносять біль. Завтра о 8:00 я виїду з дому, аби на 9:00 бути в офісі. Я буду висіти на одній руці в маршрутці, потім мене затиснуть у давку метро, і я годину буду товктися і терпіти біль. Я буду тією, хто потребуватиме місця. Але мені не поступляться.