Сьогодні знову каталися на швидкій
У нас був духове тріо, розумієте? Я грала на індійській флейті, Северин - на непальській, а Ярослав на ізраїльській. Стояло страшне гудіння і свист. І от в якийсь момент Ярослав, який запхав флейту собі до рота, перечіпається... І пробиває флейтою собі піднебіння чи як там називається ота стінка рота, що біля голосового "язичка".
Реви - страшні. Я перелякана. Добре, що Уляна у нас ночувала (ми з кумасею ізволілі смаковать нове інкерманівське буссо), то лишаю Северина на неї, сама хапаю Ярослава, гроші, і біжу у приватну клініку за два під'їзди. А там - жодного лікаря, всі на конференції.
Хотілося чи не хотілося, а викликали швидку.
Швидка забрала нас у лицьову травматологію. Дві страшенно приємні жінки, яким хотілося дати грошей, але у мене було 100 грн одним папірцем, і я так думала, як би його поділити, що так нічого і не дала.
Медсестра казала:
- Це ви вже не вперше? Недавно були у лікаря? Це період такий. Тут таке діло, що треба піти до церкви. Аби підзарядити дитину позитивною енергією. Це ж у нього янгол-охоронець стоїть за плечем, і плаче. А біс радіє кожній такій невдачі!
А ще казала таке:
- Оці квадраті швидкі допомоги були, такі душогубки... Оця лікар, яка з нами їде, зламала в цій машині ключицю. Ми везли хворого, а якась машина не дала дорогу, підрізала, водій різко загальмував... Лікаря кинуло об стінку з такою силою, що зламала ключицю. На роботі змусили писати заяву, що це побутова травма. Вона два місяці влітку на лікарняному провела через ту машину.
Ну і що, Ярославу нічого, слава Богу, не зашивали. Сказали саме заживе. За десять днів.
Реви - страшні. Я перелякана. Добре, що Уляна у нас ночувала (ми з кумасею ізволілі смаковать нове інкерманівське буссо), то лишаю Северина на неї, сама хапаю Ярослава, гроші, і біжу у приватну клініку за два під'їзди. А там - жодного лікаря, всі на конференції.
Хотілося чи не хотілося, а викликали швидку.
Швидка забрала нас у лицьову травматологію. Дві страшенно приємні жінки, яким хотілося дати грошей, але у мене було 100 грн одним папірцем, і я так думала, як би його поділити, що так нічого і не дала.
Медсестра казала:
- Це ви вже не вперше? Недавно були у лікаря? Це період такий. Тут таке діло, що треба піти до церкви. Аби підзарядити дитину позитивною енергією. Це ж у нього янгол-охоронець стоїть за плечем, і плаче. А біс радіє кожній такій невдачі!
А ще казала таке:
- Оці квадраті швидкі допомоги були, такі душогубки... Оця лікар, яка з нами їде, зламала в цій машині ключицю. Ми везли хворого, а якась машина не дала дорогу, підрізала, водій різко загальмував... Лікаря кинуло об стінку з такою силою, що зламала ключицю. На роботі змусили писати заяву, що це побутова травма. Вона два місяці влітку на лікарняному провела через ту машину.
Ну і що, Ярославу нічого, слава Богу, не зашивали. Сказали саме заживе. За десять днів.