Могорич
Раніше ніколи не ставила могорич, але сьогодні поставила пляшку заробітчанам за те, аби провели електрику. Пляшку заробітчани вжили, але електрика так і не запрацювала. Був момент, коли "індикаторна" зарядка засвітилася, але коли я прийшла із чайником до розетки, то вона вже не працювала. Заробітчани були п'яненькі, все крутили щось і тицяли тестером, знімали і накручували ізострічку і бубніли: "Нє, ну всьо ж пиздато, то чого ж тоді всьо хуйово?". Кінчилося тим, що я махнула рукою і кажу їм: "Ідіть собі, завтра подивитеся, може воно за ніч відстоїться".
Там прийшов хлопчик, гарний, мов картинка. 19 йому. Не п'є, не курить. Ідеальна статура. Я все думала: "От як гарно на людину будівництво впливає!". А він, виявляється, в качалці займається. Ну він "завис" у мене. Сам з села з-під Чернівців. Все дивувався, що я знаю, що таке Чернівці і де вони.
- Оце я нічого не плачу тут. А до того жив на Славутичі. Платив 400 гривень. То хочу туди назад вернутися. Тут нудно. Цигарковий дим і самі п'янчужки. А там річечка, турніки... Окунувся, попрацював на турніку, пішов на рибалку. Мені нудно, я четвертий день тут. Не хочу тут жити.
Кажу, а там діскотєки, клуби? Він питає, чи я ходжу і чи можу порекомендувати. Та яке там, не ходжу я. "То ти домосєд?" Я сміюся сама собі: ага, щаз. Домосєд.
Жаліється, що міста не знає і не знає, куди піти. Я пропоную йому заходити в гості. Він чує що мені 28 і страшенно дивується. Каже, на вигляд 23. Його це дуже вражає, зразу так з повагою дистанціюється))
Кажу:
- Може я тобі якихось книжок привезу? Почитаєш, цікаво буде!
- Нііі! Я не по цих справах. Я не читаю, ні. То не для мене. Взагалі не читаю. - і такий від мене як чорт від ладана :)
І дивлюся на нього і думаю: такий гарний, такий статний, і добрий, і не дурний, і без шкідливих звичок... А сам собі закриває світ.
Там прийшов хлопчик, гарний, мов картинка. 19 йому. Не п'є, не курить. Ідеальна статура. Я все думала: "От як гарно на людину будівництво впливає!". А він, виявляється, в качалці займається. Ну він "завис" у мене. Сам з села з-під Чернівців. Все дивувався, що я знаю, що таке Чернівці і де вони.
- Оце я нічого не плачу тут. А до того жив на Славутичі. Платив 400 гривень. То хочу туди назад вернутися. Тут нудно. Цигарковий дим і самі п'янчужки. А там річечка, турніки... Окунувся, попрацював на турніку, пішов на рибалку. Мені нудно, я четвертий день тут. Не хочу тут жити.
Кажу, а там діскотєки, клуби? Він питає, чи я ходжу і чи можу порекомендувати. Та яке там, не ходжу я. "То ти домосєд?" Я сміюся сама собі: ага, щаз. Домосєд.
Жаліється, що міста не знає і не знає, куди піти. Я пропоную йому заходити в гості. Він чує що мені 28 і страшенно дивується. Каже, на вигляд 23. Його це дуже вражає, зразу так з повагою дистанціюється))
Кажу:
- Може я тобі якихось книжок привезу? Почитаєш, цікаво буде!
- Нііі! Я не по цих справах. Я не читаю, ні. То не для мене. Взагалі не читаю. - і такий від мене як чорт від ладана :)
І дивлюся на нього і думаю: такий гарний, такий статний, і добрий, і не дурний, і без шкідливих звичок... А сам собі закриває світ.