Майстерня у серці міста
Хто ще не знає, я стала винаймачем майстерні у Граді Ярослава. Якось геть несподівано. Почалося все з вечора, який я планувала провести вдома через жахливий настрій та самопочуття, але дівки витягли на вино, це вино плавно переросло в ще одне вино, а територіально перенеслося з підніжжя Узвозу до Влади в майстерню.
У Влади взагалі чудова майстерня. Простора кімната у старовинному будинку, на третьому поверсі, із купою вікон і видом на Софію. Там же, на третьому, поселилася Маринич зі своїм хлопцем, давня моя знайома (хайосій!). Наявність у Влади майстерні у самому центрі вже не раз рятувала нас, коли треба було десь посидіти, чи поспівати, чи поговорити. Це взагалі страшенно зручно. І ми, звісно, милувалися цим всим ділом і дуже хотіли й собі.
У будинку, де працює Влада, на всіх поверхах живуть всілякі художники. Дуже творче місце. І от ми пили вино і балакали, і я казала про те, що давно мрію про власний простір, про можливість мати своє "кубло". Я не художник, але періодами хата завалена як не пап'є-маше (ґрунтовки-шпакльовки-клеї-лаки... а там же діти), так якимсь шиттям чи ще чимось. Ну і давня мрія про фотостудію... А Саша казала, що хотіла знімати кімнату з дівчинкою, але та дівчинка "відпала", і тепер Саша сама не потягне, а у неї робота на Майдані, і де ж візьмеш ту хату на Майдані... Звісно ж, нам в голову сягнула божевільна ідея піти до домовласника і попросити показати вільні кімнати. По-приколу! Ніхто нічого не планував.
Спершу нам показали вільну кімнату у Владиному будинку, але вона була якась темна і ми засмутилися. А потім власник сказав: "О, давайте в сусідньому!" - і повів нас туди.
Ну і на цьому етапі нас понесло. Це якось було комплексно. І бажання мати свій куток, і бажання всім бути поруч, бути сусідами, працювати разом, мати змогу співати разом... Мати свій "Обирок" у центрі. Ціна як на Град Ярослава смішна. Саша взяла собі прекрасну кімнатку під житло, я взяла собі під майстерню (там окремо обираєш опцію "з ночівками" і "без ночівок (хоча інколи можна і ночувати)", ціна питання різниться в 100 грн). Раділи до свинячого пискоту!
Сьогодні я прийшла туди твереза :))) Тверезо оцінила обстановку. Мінуси. По-перше, наш будинок, це, звісно, не їхній будинок. У них планування квартирне, стара сталінка, стелі під чотири метри, краса неописуєма. У нас приміщення колишнього ЖЕКу... Тобто "контора". Коридор і кімнатки, така собі общага. На поверсі - по шість кімнат (по три на кожному боці). Низькі стелі, жарко. Від усього віє ЖЕКом. Ще великий мінус - це сусіди. Якщо весь будинок Влади заселений художниками і всі там просто живуть як у сквоті, тільки платному, то наші сусіди - заробітчани. Правда, вони займають лише одну кімнату. Я ще вчора насторожилася, але власник запевнив, що скоро туди прийдуть і художники... Ну хз. Сьогодні ті заробітчани тричі приходили до мене полюбоватися на мою еротичну маєчку, у якій я мила вікна і віддирала шпалери. Потім прийшов один, п'яний. І навис. Варня-варня. Варня-варня. "Які плани..?" "Знаєте, я тут винайняла кімнату, аби побути у ТИШІ І СПОКОЇ!!!" - виразно сказала йому я, але він не сприйняв натяку. Я вже хотіла бігти до управителя, мовляв, нє, ненада, у мене все дитинство під п'яне "варня" пройшло, але потім заробітчанин сказав, що у наступну п'ятницю з'їжджає, і мені відлягло. У будь-якому разі треба якнайшвидше поставити замок, аби закриватися. Ну але інші заробітчани поки лишаються, тому я надіюся, що серед друзів знайдуться ті, хто захоче мати кімнату у центрі під житло чи квартиру і бути сусідами зі мною, Владою, Цикурою та іншими)) З плюсів. Наші кімнати значно менше уграні, ніж у сусідньому будинку: цілі вікна, електрика. У нас нова проводка. Нормальний туалет з ремонтиком (туалет один на весь будинок, як і в сусідньому, але у сусідній туалет реально страшно зайти, а у нас затишок!). Душ!!! Гаряча і холодна вода. Низькі стелі - таку кімнату легко опалювати взимку (опалення тут нема). Є плита у Саші в кімнаті з газом. По коридору пахне картопелькою з цибулькою )) Хоча мені миліша фарба і розчинники...Ну то таке. Тобто цей аварійний дім придатний до життя, а той, звісно, суто для майстерень.
Я сьогодні віддраяла вікна і ми з Мариничем поздирали геть усі шпалери. Під шпалерами були стіни кольору "поросяча радість". Завтра куплю ґрунтовку і заґрунтую ці стіни, а коли повернуся від малих за 3 тижні - то пофарбую стіни у білий колір. І пофарбую вікна. Ще завтра треба вставити замок, а я не вмію...
Ще маю список потреб, може хтось щось має ))) Потрібен електрочайник, можливо електроплитка, полички будь-які, стіл робочий чи столовий будь-якої уграності, може хто має тапчан чи старий матрац, торшери.. Ще може хтось уміє перемінити лампи денного світла на звичайні? Чи врізати замок? Заробітчан не хочу просити, бо потім ще захочуть "віддяки") ну, ви понімаєтє, о чьом я.
Коротше, отак ми напилися! А, коли проговорювали умови оренди, то сказали, що будуть уроки співу )) Так що... ))
У Влади взагалі чудова майстерня. Простора кімната у старовинному будинку, на третьому поверсі, із купою вікон і видом на Софію. Там же, на третьому, поселилася Маринич зі своїм хлопцем, давня моя знайома (хайосій!). Наявність у Влади майстерні у самому центрі вже не раз рятувала нас, коли треба було десь посидіти, чи поспівати, чи поговорити. Це взагалі страшенно зручно. І ми, звісно, милувалися цим всим ділом і дуже хотіли й собі.
У будинку, де працює Влада, на всіх поверхах живуть всілякі художники. Дуже творче місце. І от ми пили вино і балакали, і я казала про те, що давно мрію про власний простір, про можливість мати своє "кубло". Я не художник, але періодами хата завалена як не пап'є-маше (ґрунтовки-шпакльовки-клеї-лаки... а там же діти), так якимсь шиттям чи ще чимось. Ну і давня мрія про фотостудію... А Саша казала, що хотіла знімати кімнату з дівчинкою, але та дівчинка "відпала", і тепер Саша сама не потягне, а у неї робота на Майдані, і де ж візьмеш ту хату на Майдані... Звісно ж, нам в голову сягнула божевільна ідея піти до домовласника і попросити показати вільні кімнати. По-приколу! Ніхто нічого не планував.
Спершу нам показали вільну кімнату у Владиному будинку, але вона була якась темна і ми засмутилися. А потім власник сказав: "О, давайте в сусідньому!" - і повів нас туди.
Ну і на цьому етапі нас понесло. Це якось було комплексно. І бажання мати свій куток, і бажання всім бути поруч, бути сусідами, працювати разом, мати змогу співати разом... Мати свій "Обирок" у центрі. Ціна як на Град Ярослава смішна. Саша взяла собі прекрасну кімнатку під житло, я взяла собі під майстерню (там окремо обираєш опцію "з ночівками" і "без ночівок (хоча інколи можна і ночувати)", ціна питання різниться в 100 грн). Раділи до свинячого пискоту!
Сьогодні я прийшла туди твереза :))) Тверезо оцінила обстановку. Мінуси. По-перше, наш будинок, це, звісно, не їхній будинок. У них планування квартирне, стара сталінка, стелі під чотири метри, краса неописуєма. У нас приміщення колишнього ЖЕКу... Тобто "контора". Коридор і кімнатки, така собі общага. На поверсі - по шість кімнат (по три на кожному боці). Низькі стелі, жарко. Від усього віє ЖЕКом. Ще великий мінус - це сусіди. Якщо весь будинок Влади заселений художниками і всі там просто живуть як у сквоті, тільки платному, то наші сусіди - заробітчани. Правда, вони займають лише одну кімнату. Я ще вчора насторожилася, але власник запевнив, що скоро туди прийдуть і художники... Ну хз. Сьогодні ті заробітчани тричі приходили до мене полюбоватися на мою еротичну маєчку, у якій я мила вікна і віддирала шпалери. Потім прийшов один, п'яний. І навис. Варня-варня. Варня-варня. "Які плани..?" "Знаєте, я тут винайняла кімнату, аби побути у ТИШІ І СПОКОЇ!!!" - виразно сказала йому я, але він не сприйняв натяку. Я вже хотіла бігти до управителя, мовляв, нє, ненада, у мене все дитинство під п'яне "варня" пройшло, але потім заробітчанин сказав, що у наступну п'ятницю з'їжджає, і мені відлягло. У будь-якому разі треба якнайшвидше поставити замок, аби закриватися. Ну але інші заробітчани поки лишаються, тому я надіюся, що серед друзів знайдуться ті, хто захоче мати кімнату у центрі під житло чи квартиру і бути сусідами зі мною, Владою, Цикурою та іншими)) З плюсів. Наші кімнати значно менше уграні, ніж у сусідньому будинку: цілі вікна, електрика. У нас нова проводка. Нормальний туалет з ремонтиком (туалет один на весь будинок, як і в сусідньому, але у сусідній туалет реально страшно зайти, а у нас затишок!). Душ!!! Гаряча і холодна вода. Низькі стелі - таку кімнату легко опалювати взимку (опалення тут нема). Є плита у Саші в кімнаті з газом. По коридору пахне картопелькою з цибулькою )) Хоча мені миліша фарба і розчинники...Ну то таке. Тобто цей аварійний дім придатний до життя, а той, звісно, суто для майстерень.
Я сьогодні віддраяла вікна і ми з Мариничем поздирали геть усі шпалери. Під шпалерами були стіни кольору "поросяча радість". Завтра куплю ґрунтовку і заґрунтую ці стіни, а коли повернуся від малих за 3 тижні - то пофарбую стіни у білий колір. І пофарбую вікна. Ще завтра треба вставити замок, а я не вмію...
Ще маю список потреб, може хтось щось має ))) Потрібен електрочайник, можливо електроплитка, полички будь-які, стіл робочий чи столовий будь-якої уграності, може хто має тапчан чи старий матрац, торшери.. Ще може хтось уміє перемінити лампи денного світла на звичайні? Чи врізати замок? Заробітчан не хочу просити, бо потім ще захочуть "віддяки") ну, ви понімаєтє, о чьом я.
Коротше, отак ми напилися! А, коли проговорювали умови оренди, то сказали, що будуть уроки співу )) Так що... ))