Mar 18, 2012 20:41
Ну от, сьогодні я мала перше заняття на мотоциклі, їзда по ґрунту, готуюся до проекту. Інструктор суперський, дуже терплячий. Я - сцикло. Щойно сідаю за ТЗ, як починає накривати страх, який поселився після аварії. Але я вже навчилася зціплювати зуби і ховати страх якнайдалі, аби він не тьмарив мені розум. Але варто зупинитися і "відпустити" себе, як починається перелякане "обожещоятутроблюнащоменіцездалоооося?!" Ейфорія від їзди межувалася із настраханим "та коли ж це скінчиться, хочу додому!!!". Загалом - супер) Найтяжче мені було зі зчепленням, пару десятків разів я глухла. Впала разок, інструктор зауважив: "А я вже почав дивуватися: як це так, що студент не падає? а тепер бачу, що все в межах норми!"
Пару разів моц сильно кренився (чи мені так здавалося?) на роз'їждженому ґрунті, якимсь чином мені вдавалося "вигребти" і не впасти, і те єдине падіння було вже тоді, коли я мала зупинитися.
Сподо. Дуже.
Відчуття кращі, ніж машина)
я!