"Артист" (2011, Мішель Хазанавічус)
Вчора сходили на "Артист". Фільм про історію кіно. Так само, як і "Х'юґо". Цікаво, наскільки я зрозуміла (не слідкувала спеціально), за Оскари в цьому році йшла запекла боротьба між двома фільмами саме про історію кіно... Сказати, який з них кращий, я не можу. Вони різні.
"Артист" вразив і зробив мій вечір. Можливо, я чекала більшого від "кращого фільму 2011 року", але, якщо подумати, може це і є максимальний ефект, якого можна було досягти за допомогою засобів німого чорно-білого кіно? Фільм про те, як актори німого кіно стикаються із звуковою ерою. Будучи представниками старого, консервативного світу, вони недостатньо лабільні, аби прийняти виклик часу, аби пристосуватися. Захід титанів.
Хеппі енд) Чудове рішення) Але ми не очікували хеппі-енду. Не впевнена, що він там мусив би бути.
Прийом зі звуковим "прозрінням" в кінці фільму нагадав прийом із французької "Антени", де найбільший ефект досягається, коли в кінці німого чорно-білого фільму нарешті проривається звук.
Зізнаюся - пару раз сплакнула. Пробирає, так)
"Артист" вразив і зробив мій вечір. Можливо, я чекала більшого від "кращого фільму 2011 року", але, якщо подумати, може це і є максимальний ефект, якого можна було досягти за допомогою засобів німого чорно-білого кіно? Фільм про те, як актори німого кіно стикаються із звуковою ерою. Будучи представниками старого, консервативного світу, вони недостатньо лабільні, аби прийняти виклик часу, аби пристосуватися. Захід титанів.
Хеппі енд) Чудове рішення) Але ми не очікували хеппі-енду. Не впевнена, що він там мусив би бути.
Прийом зі звуковим "прозрінням" в кінці фільму нагадав прийом із французької "Антени", де найбільший ефект досягається, коли в кінці німого чорно-білого фільму нарешті проривається звук.
Зізнаюся - пару раз сплакнула. Пробирає, так)