Цілий день шила...
Випала з життя, реально. У пошті терзають, робота стала. Настя шиє.
Купила італійського шовку з тим малюкном дамаск. Ну шовку там 40% натурального, решта штучний, але це аж ніяк не врятувало його від шаленої дороговизни. Так ще й торочиться, падлюка, доведеться на підкладку саджати.
Сьогодні ми з мамою проявили дива інженерної (чи якої там) думки. Ми за принципом "строго на глаз", керуючись одною гравюрою і одною знахідкою європейською того періоду, сконструювали викрійку. Це було, типу: "Так, Настя, я піду курну, бо я нічого не соображаю, мені треба продумати ретельно, як причепити рукав строго на глаз". Мама, звісно, пробувала керуватися древніми записами з курсів крою і шиття, але фрази, типу, "відміряєте довжину Л2Л5 перпиндикулярно до квадрату катету гіпотенузи" її вводили у ступор. Мене теж. Викрійка виглядала як стадіон після заїзду конькобєжцев. Але і це їй не допомогло. Ми уграли простирадло, аби пошити модель плаття (бо тканина на плаття коштувала 190 грн/метр, хехе), потім по моделі повідчекрижували пройми і горловини, там забрали, там додали, перемалювали викрійку... Потім у нас було ще два варіанти рукава, теж змодельовані "строго на глаз", один мій, один мамин. Ми їх вирізали обидва і пришили по різні боки "виробу". Переміг мій!
Отже, я з 10.00 до 1.00 кроїла-шила. Це мій рекорд. Тепер саме час сісти за роботу))
Окрім того, що плаття вийшло глухе, з надто малою горловиною (а перероблювати впадло, бо вже руцями там зшито..), на Нята воно справило враження. Він якось не очікував від нас, людей абсолютно далеких від шиття, такої роботи. Щоб на око, та ще й щоб сиділо!
Ще пару повних днів - і я його пошию. А потім прийде з Львова вишиванка, ще намучу прикраси якісь і пояс... І зроблю намітку... і покажу!
Тепер треба знайти, яким був тоді верхній одяг. Це, звісно, велике питання.. Мда.
Купила італійського шовку з тим малюкном дамаск. Ну шовку там 40% натурального, решта штучний, але це аж ніяк не врятувало його від шаленої дороговизни. Так ще й торочиться, падлюка, доведеться на підкладку саджати.
Сьогодні ми з мамою проявили дива інженерної (чи якої там) думки. Ми за принципом "строго на глаз", керуючись одною гравюрою і одною знахідкою європейською того періоду, сконструювали викрійку. Це було, типу: "Так, Настя, я піду курну, бо я нічого не соображаю, мені треба продумати ретельно, як причепити рукав строго на глаз". Мама, звісно, пробувала керуватися древніми записами з курсів крою і шиття, але фрази, типу, "відміряєте довжину Л2Л5 перпиндикулярно до квадрату катету гіпотенузи" її вводили у ступор. Мене теж. Викрійка виглядала як стадіон після заїзду конькобєжцев. Але і це їй не допомогло. Ми уграли простирадло, аби пошити модель плаття (бо тканина на плаття коштувала 190 грн/метр, хехе), потім по моделі повідчекрижували пройми і горловини, там забрали, там додали, перемалювали викрійку... Потім у нас було ще два варіанти рукава, теж змодельовані "строго на глаз", один мій, один мамин. Ми їх вирізали обидва і пришили по різні боки "виробу". Переміг мій!
Отже, я з 10.00 до 1.00 кроїла-шила. Це мій рекорд. Тепер саме час сісти за роботу))
Окрім того, що плаття вийшло глухе, з надто малою горловиною (а перероблювати впадло, бо вже руцями там зшито..), на Нята воно справило враження. Він якось не очікував від нас, людей абсолютно далеких від шиття, такої роботи. Щоб на око, та ще й щоб сиділо!
Ще пару повних днів - і я його пошию. А потім прийде з Львова вишиванка, ще намучу прикраси якісь і пояс... І зроблю намітку... і покажу!
Тепер треба знайти, яким був тоді верхній одяг. Це, звісно, велике питання.. Мда.