"Ізкі" та принади українського лижного курорту
Кажуть, що дарованому коню у зуби не заглядають, але я все ж хочу трохи поколупатися у тих зубах, бо хоч наша поїздка на лижі у "Ізкі" була проплачена, проте дуже багато грошей ми вклали самі, а отже вправі пообурюватися з приводу якості українського відпочинку.
Отже, свого часу за статтю про Грузію ми з сім'єю виграли поїздку на еко-курорт "Ізкі", що на Закарпатті. Ми обрали їхати туди взимку, аби мати змогу покататися на лижах і долучити до цього діла дітей. Одразу скажу, що прийняли нас дуже гарно, поселили, навіть не перевіривши документи, були дуже ввічливі, пішли проти правил і дали нам в номер чайник... (може тому, що ми були типу у трохи "особливому" статусі?). Хоч курорт і називається ЕКО, проте, наприклад, енергозберігаючими лампочками вони не користуються. Пакети для сміття теж могли б про око взяти такі, які розкладаються у землі. А так у нас модний ярлик "еко" вішають на все, що на природі. І засирають цю природу.
Проживання. Номери чудові. Ми жили у "Стандарт +", це 550 грн за ніч + 100 грн за додаткове ліжко для дитини. Ці гроші нам оплачував організатор конкурсу чи й самі Ізкі, я не знаю. Номери теплі, затишні, зручні, у них прибирають. Дуже сподобалося.
Прокат. Прокат лиж обійшовся у 100 грн/день з людини, позитив у тому, що у них були дитячі черевики навіть 26 розміру. Проте мені довелося міняти лижі, які вперто не хотіли одягатися. При чому коли я перший раз прийшла їх міняти, мене запевнили, що "самадура" і що треба тут поколдобить, там поквецять і все буде добре. При тому, що раніше у мене проблем із одяганням не було. Після того, як я 20 хв стояла на схилі і намагалася їх вдягнути, я психанула і пішла ще раз міняти. Там знову мені показали, що "самадура", але, зрештою, хтось крикнув "та що, поміняти їй важко, якщо вона хоче?" - і мені дали нові лижі. Нові лижі одягалися без проблем і без колдобіння.
Витяги. На курорті два бугельних і один крісельний витяг. Дітей пускають лише на маленький бугель. Великий бугель працював лише півдня з тих чотирьох днів, що ми там були. Один підйом на крісельному коштує 15 грн, черг нема, підйом триває 12 хв (за годину встигаєш піднятися/спуститися 3 рази). Ми вирішили взяти абонемент на півдня, це коштувало 100 грн для низького сезону (з 15 січня). Півдня - це з 13 до 17. Чоловіка не пустили на витяг о 16.50, мовляв, закрито. Наступного дня ми взяли абонемент на день, це з 9 до 17, вартість 160 грн. Для нас було принципово почати кататися рано, бо ми чергувалися з дітьми, і поки діти вставали і снідали, один з нас вже міг години півтори покататися. Отже, чоловік пішов на 9.00 на витяг - голяк, не працює. Витяг почав працювати...парам-пам-пам! - об 11.00!!! це аргументували тим, що "людей мало". Так чому ж ви продаєте тоді абонементи на певні години?! Ввечері, після обіду, я повернулася кататися о 16.30... На підході до підйомника дядько показав, що закрито, людей він тупо розвертав. Оскільки наш "абонемент на день" почався на 2 години пізніше, закінчувати на півгодини раніше я не хотіла і іпішла сваритися. Нічого не знаю, кажу, у мене на абонементі написано до 17.00. Далі дядько видає геніальну для нашого сервісу фразу: "Ви там розсиджуєтеся в теплі по півдня, а я тут на холоді стою! У мене ноги мокрі! Тому закрито!" Вибачте, але я не зрозуміла, чому мені докоряють тим, що я йду на обід і гріюся? Чиї це взагалі проблеми, що у дядька на витягу ноги мокрі? Але я таки досварилася і мене пустили на витяг, дуже знервовано. Думала, дядько мені підзатильника дасть.
Спуски. На курорті 3 синіх, один червоний (де?!) і один зелений спуск. По суті, працювало 2 синіх і зелений. Спуски дуже прості. Є снігоробні машини та ратрак. Коли перший раз спускалася, то все було розкатано до криги, вкрито дрібними крижаними грудочками. Видно, лижники розкатали цілину, потім покрапав дощ, потім все змерзло... Коротше, можна було вбитися))) Пустили ратрак. Він зробив одну ходку, проклавши доріжку. Та доріжка була вельми вузька, з буграми по боках. Чому б не пустити ратрак ще раз? Хтозна. Було дуже незручно, проте потім пішов сильний сніг і засипав кригу, каталися по пушині, дуже м'яко і гарно. Чоловік поїхав розвідати третю синю трасу, виявилося, що вона на якомусь етапі йде вгору, і є нерозчищеною. То, каже, ледве вибрався звідтіля.
Якби не пішов сніг, то кататися справді було б небезпечно через крижані бугри. На третій день сніг валив і валив, засипав усі траси, крім однієї синьої, яку лижники і сноубордисти самі розкатали. Траси не чистили. Траси просто не було видно, тому всі каталися на одній.
Харчування. Номери не обладнані ніякими кухнями, і у "Мандрах" мене попередиди, що "Ізкі" дуже не люблять, коли привозять із собою їжу. Але ми привезли. Бо на місці є два ресторани і ніякої альтернативи. З цих двох ресторанів працював один, "Магур". "Колиба" не працювала, як нам пояснили - мало людей. Отже лишався єдиний "Магур" із ресторанними цінами. Найпростіші страви коштували 20-25 грн, кава з молоком - 20 грн. Тобто ми за раз наїдали 150-200 грн вчотирьох. Звісно, не ах і ох, але уявіть, що ЖОДНОЇ альтернативи. Тобто ви вранці наїдаєте до 200 грн, в обід і ввечері! Сніданок у нас обходився, скажімо: 2 порції млинців із сиром (25+25 грн), дві порції сиру зі сметаною та чорницями (20+20 грн), дві кави з молоком (20+20 грн), два узвари для малих (7 грн) + ще хліб + ще щось. Якісь ізиски, типу рибу чи м'ясо, ми взагалі не брали - дорого. Коротше, за відсутність альтернативи у вигляді простішої столовки або кухні у номері велике-велике ФЕ. Харчування ударило по кишені добряче. Але у "Магурі" справді було смачно, дякую їм. Харчі домашні, натуральні.
Для дітей. Дуже добре, що в "Ізках" є дитячий майданчик, хатка для баби-яги, прокат санок. З іншого боку, обіцяють дитячу кімнату з нянею. Ми дуже хотіли з чоловіом хоч раз проїхатися разом на лижах, спитали про цю дитячу кімнату. Виявилося, що це зала у кафе з телевізором і мультиком про Тома і Джері. Ніякої няні не було. Тому кімнати, вважайте, теж не було і ми не скористалися цим сумнівним сервісом, так і катаючись по черзі.
Навчання з інструктором - 200 грн/год. Для дітей ніде знижок нема: ні на витяг, ні на прокат, ні на тренера. Вважаю це неправильним.
Інтернет. Перше, про що я поцікавилася ще вдома: чи є у них інтернет? На сайті написано, що кожен номер обладнано бездротовим інтернетом. Саме тому я свідомо взяла туди писати статтю, яку треба було здати до певного числа.
На ресепшені хлопець посміявся "от, всі цей сайт читають, треба його знести!" і пояснив, що у них інтернет такий, що ледве дише. Нам він дав чек, на якому було вибито пароль на інтернет на тиждень. Вартість цього задоволення для простих відпочиваючих коштує 50 грн. Одразу скажу, що якби я заплатила ці гроші, то "повбивала б", бо ніякого інтернету у номерах не було. Він ледве квилив, постійно обривався, та й то - лише один день. Чоловік ледве відправив листа по роботі, а мені користуватися гуглтранслейтом вже не вийшло, довелося вибачатися перед журналом за зірвані строки.
Ще з приколів. Нято бачив, як люди відрахували 10 тисяч гривень за віп-сервіс. Їм мали дати інструктора. Інструктору дзвонили-дзвонили, ніяк не додзвонилися. Навчання мало початися типу о 9. О 10.30 інструктора ще не було. Коли Нято зайшов у прокат, той інструктор пив чай спокійно. йому кажуть, мовляв, ІДИ! А він: "Та почекають, я ще чай не допив..." От вам і віп)
Висновок: за свої гроші я б туди не поїхала. Якби мені ще раз оплатили проживання, а прокат, витяги і харчування ми мали би платити самі - я б теж не поїхала. Неясно, за що платити.
Але спасибі "Мандрам" і "Seal-tour" за такий приз! Все одно ми отримали купу задоволення від катання :)
А ось ще про "бізнес по-українськи" на цю тему від Лани Світнакової.
Отже, свого часу за статтю про Грузію ми з сім'єю виграли поїздку на еко-курорт "Ізкі", що на Закарпатті. Ми обрали їхати туди взимку, аби мати змогу покататися на лижах і долучити до цього діла дітей. Одразу скажу, що прийняли нас дуже гарно, поселили, навіть не перевіривши документи, були дуже ввічливі, пішли проти правил і дали нам в номер чайник... (може тому, що ми були типу у трохи "особливому" статусі?). Хоч курорт і називається ЕКО, проте, наприклад, енергозберігаючими лампочками вони не користуються. Пакети для сміття теж могли б про око взяти такі, які розкладаються у землі. А так у нас модний ярлик "еко" вішають на все, що на природі. І засирають цю природу.
Проживання. Номери чудові. Ми жили у "Стандарт +", це 550 грн за ніч + 100 грн за додаткове ліжко для дитини. Ці гроші нам оплачував організатор конкурсу чи й самі Ізкі, я не знаю. Номери теплі, затишні, зручні, у них прибирають. Дуже сподобалося.
Прокат. Прокат лиж обійшовся у 100 грн/день з людини, позитив у тому, що у них були дитячі черевики навіть 26 розміру. Проте мені довелося міняти лижі, які вперто не хотіли одягатися. При чому коли я перший раз прийшла їх міняти, мене запевнили, що "самадура" і що треба тут поколдобить, там поквецять і все буде добре. При тому, що раніше у мене проблем із одяганням не було. Після того, як я 20 хв стояла на схилі і намагалася їх вдягнути, я психанула і пішла ще раз міняти. Там знову мені показали, що "самадура", але, зрештою, хтось крикнув "та що, поміняти їй важко, якщо вона хоче?" - і мені дали нові лижі. Нові лижі одягалися без проблем і без колдобіння.
Витяги. На курорті два бугельних і один крісельний витяг. Дітей пускають лише на маленький бугель. Великий бугель працював лише півдня з тих чотирьох днів, що ми там були. Один підйом на крісельному коштує 15 грн, черг нема, підйом триває 12 хв (за годину встигаєш піднятися/спуститися 3 рази). Ми вирішили взяти абонемент на півдня, це коштувало 100 грн для низького сезону (з 15 січня). Півдня - це з 13 до 17. Чоловіка не пустили на витяг о 16.50, мовляв, закрито. Наступного дня ми взяли абонемент на день, це з 9 до 17, вартість 160 грн. Для нас було принципово почати кататися рано, бо ми чергувалися з дітьми, і поки діти вставали і снідали, один з нас вже міг години півтори покататися. Отже, чоловік пішов на 9.00 на витяг - голяк, не працює. Витяг почав працювати...парам-пам-пам! - об 11.00!!! це аргументували тим, що "людей мало". Так чому ж ви продаєте тоді абонементи на певні години?! Ввечері, після обіду, я повернулася кататися о 16.30... На підході до підйомника дядько показав, що закрито, людей він тупо розвертав. Оскільки наш "абонемент на день" почався на 2 години пізніше, закінчувати на півгодини раніше я не хотіла і іпішла сваритися. Нічого не знаю, кажу, у мене на абонементі написано до 17.00. Далі дядько видає геніальну для нашого сервісу фразу: "Ви там розсиджуєтеся в теплі по півдня, а я тут на холоді стою! У мене ноги мокрі! Тому закрито!" Вибачте, але я не зрозуміла, чому мені докоряють тим, що я йду на обід і гріюся? Чиї це взагалі проблеми, що у дядька на витягу ноги мокрі? Але я таки досварилася і мене пустили на витяг, дуже знервовано. Думала, дядько мені підзатильника дасть.
Спуски. На курорті 3 синіх, один червоний (де?!) і один зелений спуск. По суті, працювало 2 синіх і зелений. Спуски дуже прості. Є снігоробні машини та ратрак. Коли перший раз спускалася, то все було розкатано до криги, вкрито дрібними крижаними грудочками. Видно, лижники розкатали цілину, потім покрапав дощ, потім все змерзло... Коротше, можна було вбитися))) Пустили ратрак. Він зробив одну ходку, проклавши доріжку. Та доріжка була вельми вузька, з буграми по боках. Чому б не пустити ратрак ще раз? Хтозна. Було дуже незручно, проте потім пішов сильний сніг і засипав кригу, каталися по пушині, дуже м'яко і гарно. Чоловік поїхав розвідати третю синю трасу, виявилося, що вона на якомусь етапі йде вгору, і є нерозчищеною. То, каже, ледве вибрався звідтіля.
Якби не пішов сніг, то кататися справді було б небезпечно через крижані бугри. На третій день сніг валив і валив, засипав усі траси, крім однієї синьої, яку лижники і сноубордисти самі розкатали. Траси не чистили. Траси просто не було видно, тому всі каталися на одній.
Харчування. Номери не обладнані ніякими кухнями, і у "Мандрах" мене попередиди, що "Ізкі" дуже не люблять, коли привозять із собою їжу. Але ми привезли. Бо на місці є два ресторани і ніякої альтернативи. З цих двох ресторанів працював один, "Магур". "Колиба" не працювала, як нам пояснили - мало людей. Отже лишався єдиний "Магур" із ресторанними цінами. Найпростіші страви коштували 20-25 грн, кава з молоком - 20 грн. Тобто ми за раз наїдали 150-200 грн вчотирьох. Звісно, не ах і ох, але уявіть, що ЖОДНОЇ альтернативи. Тобто ви вранці наїдаєте до 200 грн, в обід і ввечері! Сніданок у нас обходився, скажімо: 2 порції млинців із сиром (25+25 грн), дві порції сиру зі сметаною та чорницями (20+20 грн), дві кави з молоком (20+20 грн), два узвари для малих (7 грн) + ще хліб + ще щось. Якісь ізиски, типу рибу чи м'ясо, ми взагалі не брали - дорого. Коротше, за відсутність альтернативи у вигляді простішої столовки або кухні у номері велике-велике ФЕ. Харчування ударило по кишені добряче. Але у "Магурі" справді було смачно, дякую їм. Харчі домашні, натуральні.
Для дітей. Дуже добре, що в "Ізках" є дитячий майданчик, хатка для баби-яги, прокат санок. З іншого боку, обіцяють дитячу кімнату з нянею. Ми дуже хотіли з чоловіом хоч раз проїхатися разом на лижах, спитали про цю дитячу кімнату. Виявилося, що це зала у кафе з телевізором і мультиком про Тома і Джері. Ніякої няні не було. Тому кімнати, вважайте, теж не було і ми не скористалися цим сумнівним сервісом, так і катаючись по черзі.
Навчання з інструктором - 200 грн/год. Для дітей ніде знижок нема: ні на витяг, ні на прокат, ні на тренера. Вважаю це неправильним.
Інтернет. Перше, про що я поцікавилася ще вдома: чи є у них інтернет? На сайті написано, що кожен номер обладнано бездротовим інтернетом. Саме тому я свідомо взяла туди писати статтю, яку треба було здати до певного числа.
На ресепшені хлопець посміявся "от, всі цей сайт читають, треба його знести!" і пояснив, що у них інтернет такий, що ледве дише. Нам він дав чек, на якому було вибито пароль на інтернет на тиждень. Вартість цього задоволення для простих відпочиваючих коштує 50 грн. Одразу скажу, що якби я заплатила ці гроші, то "повбивала б", бо ніякого інтернету у номерах не було. Він ледве квилив, постійно обривався, та й то - лише один день. Чоловік ледве відправив листа по роботі, а мені користуватися гуглтранслейтом вже не вийшло, довелося вибачатися перед журналом за зірвані строки.
Ще з приколів. Нято бачив, як люди відрахували 10 тисяч гривень за віп-сервіс. Їм мали дати інструктора. Інструктору дзвонили-дзвонили, ніяк не додзвонилися. Навчання мало початися типу о 9. О 10.30 інструктора ще не було. Коли Нято зайшов у прокат, той інструктор пив чай спокійно. йому кажуть, мовляв, ІДИ! А він: "Та почекають, я ще чай не допив..." От вам і віп)
Висновок: за свої гроші я б туди не поїхала. Якби мені ще раз оплатили проживання, а прокат, витяги і харчування ми мали би платити самі - я б теж не поїхала. Неясно, за що платити.
Але спасибі "Мандрам" і "Seal-tour" за такий приз! Все одно ми отримали купу задоволення від катання :)
А ось ще про "бізнес по-українськи" на цю тему від Лани Світнакової.