подорожньо-дитяче
Їздити треба або з Северином, або з Ярославом. Разом - це якийсь пекельний жах. Вони некеровані. У хостелі вже цікавляться, коли ми виїдемо. З кафешок я виходжу червона, як буряк - вони там влаштовують щось невимовне... На них нічого не діє. майже 6 годин гуляння по місту зовсім не позбавило їх сил! Ух.... Руки потріскалися від прання всраних штанів - Северин вирішив, що ходити в туалет можна і без таких зусиль, як їх знімання. Всі сили йдуть на заспокоєння дітей. Теорія фанатомамок з приводу того, що діти балуються від нестачі уваги терпить крах... Може це перший день такий у нас "веселий"? Перший адаптаційний день? Не знаю... Я почуваюся як вдома, всі ті самі хлопоти. З сумом згадую попередні 3 дні ідилії, як ми вдвох були з Северином.
Я не знаю, що робити...
З позитивного: дітей проперло гуляти, вони не нили, не просилися на руки... підставляли голови під потоки води, стрибали по калюжах, годували собак, не минали жодного кота. Їм подобається! Щодо нас.... ну)) Треба їхати на якусь природу, де нема цивілізації, де діти можуть казитися до всерачки! Ось там вже спокійніше буде.
Я не знаю, що робити...
З позитивного: дітей проперло гуляти, вони не нили, не просилися на руки... підставляли голови під потоки води, стрибали по калюжах, годували собак, не минали жодного кота. Їм подобається! Щодо нас.... ну)) Треба їхати на якусь природу, де нема цивілізації, де діти можуть казитися до всерачки! Ось там вже спокійніше буде.