День пошти
Вчора, завдяки проекту-виставці Влади my_shadow і Поліни Дорошенко, я написала аж два листи. Взагалі, дуже даремно ви не прийшли на цю виставку. Давно не отримувала такого задоволення, давно не мала такого душевного вечора. Я-кінестетик восторжествував, оскільки можна було торкатися до паперу, до листівок... тримати в руках ручку, писати. Так, два листи, я написала два листи! Сказала те, що хотіла сказати. Щоправда, руки трохи не встигали за думками.
Прийти на виставку ще можна, але такого вже не буде. Такого класного вечора, коли народ розбрівся і писав, писав...
А потім ми з Улянкою підірвалися на фестиваль іспанського кіно, і грілися під курткою, і дивилися кльовий фільм. І аж пізно-пізно поїхали хто-куди, а я поїхала пити вино, хоч і не змогла його пити - все, я таки посадила собі організм випивкою. Так що вчора була остання склянка, доки не залікую рани))
Але... це був надзвичайний вечір. Все оце! виставка, іспанське кіно, розмови за жизнь, доки долали київські схили з Улянкою, потім вино і дурацьке кіно на колись-не-чужій чужій квартирі. Те, чого так бракує. Наче нічого особливого, але в купі дає.. щастя.
Прийти на виставку ще можна, але такого вже не буде. Такого класного вечора, коли народ розбрівся і писав, писав...
А потім ми з Улянкою підірвалися на фестиваль іспанського кіно, і грілися під курткою, і дивилися кльовий фільм. І аж пізно-пізно поїхали хто-куди, а я поїхала пити вино, хоч і не змогла його пити - все, я таки посадила собі організм випивкою. Так що вчора була остання склянка, доки не залікую рани))
Але... це був надзвичайний вечір. Все оце! виставка, іспанське кіно, розмови за жизнь, доки долали київські схили з Улянкою, потім вино і дурацьке кіно на колись-не-чужій чужій квартирі. Те, чого так бракує. Наче нічого особливого, але в купі дає.. щастя.