Вчора думала про "лігво попси", а обернулося все класнючим настроєм!
Дали мені завдання взяти інтерв'ю у Альоші. Отої, що на Євробаченні була. Ну я так трохи засмутилася, бо ж для мене це зовсім інший світ, "лігво попси", якісь звьозди... І хоча голос її страшенно подобається, і талановита вона справді неабияк, але ось нічого гарного від походу не чекала. З горя навіть манікюр зробила вперше в житті, аби мої нігтики не виглядали дику у блиску чужої слави.
Взагалі, начитавшись всіляких інтерв'ю з нею і про неї, засіло мені в голові одне - чотири октави. Діапазон у чотири октави. Ось коли я була ще юна, то познайомилася із однією компанією. І там був хлопець із членом 27 см. То я за тими цифрами вже ніц не бачила, дивлюся на хлопа, а перед очима не хлоп, а 27 см. Так і тут. Тільки ж я вже заміжня, з членів переключилася на октави, і ось іду, заходжу, здоровкаюся, а перед очима не дівчина, а чотири октави. У мене самої півтори октави, і я ще вважаю себе "співунькою".
Починаю оце говорити з людиною, позадавала питання від редакції, а потім взялася вже за те, що цікавило мене саму. Про ті самі октави, про навчання, про репетиції... Нарешті відчула кайф від інтерв'ю! Мені було дуже цікаво! Людина прекрасна, такі інтереси рідні: фотографія, живопис, Тибет)) Розумниця, красуня, талановита. Та побільше б людей таких у нашу попсню!
Взагалі ось інтерв'ю для мене часто стає визначальним у ставленні до творчості. Скажімо, якщо з інтерв'ю видно, що людина дурна або якась тю-тю, то перестаю сприймати її творчість. Або навпаки. Ось "Тартак" мені дуже далекий за духом як музика, але ж Положик такий, що хоч до рани прикладай. І тому я "Тартак" слухаю і не червонію. І ось з Альошою так... Просто переворот моєї свідомості і уявлення про виконавиць попси! Буду слухати! Із повагою і захопленням.
Взагалі, начитавшись всіляких інтерв'ю з нею і про неї, засіло мені в голові одне - чотири октави. Діапазон у чотири октави. Ось коли я була ще юна, то познайомилася із однією компанією. І там був хлопець із членом 27 см. То я за тими цифрами вже ніц не бачила, дивлюся на хлопа, а перед очима не хлоп, а 27 см. Так і тут. Тільки ж я вже заміжня, з членів переключилася на октави, і ось іду, заходжу, здоровкаюся, а перед очима не дівчина, а чотири октави. У мене самої півтори октави, і я ще вважаю себе "співунькою".
Починаю оце говорити з людиною, позадавала питання від редакції, а потім взялася вже за те, що цікавило мене саму. Про ті самі октави, про навчання, про репетиції... Нарешті відчула кайф від інтерв'ю! Мені було дуже цікаво! Людина прекрасна, такі інтереси рідні: фотографія, живопис, Тибет)) Розумниця, красуня, талановита. Та побільше б людей таких у нашу попсню!
Взагалі ось інтерв'ю для мене часто стає визначальним у ставленні до творчості. Скажімо, якщо з інтерв'ю видно, що людина дурна або якась тю-тю, то перестаю сприймати її творчість. Або навпаки. Ось "Тартак" мені дуже далекий за духом як музика, але ж Положик такий, що хоч до рани прикладай. І тому я "Тартак" слухаю і не червонію. І ось з Альошою так... Просто переворот моєї свідомості і уявлення про виконавиць попси! Буду слухати! Із повагою і захопленням.