Аж не віриться, що ми вдома! Останні дві доби були вкрай важкими, ми їхали-їхали-їхали, не спали-не спали-не спали, і чухалися-чухалися-чухалися (поки ночували у монастирі у Різонгу, умудрилися підхопити злобних кусь)...
Це якась неймовірна подорож була, не знаю, чи мала ще колись за життя настільки насичені емоційно і враженнєво поїздки. Потрохи
(
Read more... )
Comments 9
(The comment has been removed)
Reply
(The comment has been removed)
Reply
Reply
(а більш слів і нема) :)
Reply
Reply
Поки намагаюся хоч трохи розгрестися у хаті. Який це жах, аби ти знав... Всі ці ящики з'їдять мені мозг!
Reply
Reply
Leave a comment