Зустріч на підтримку Харкова відбулася!
Спершу критику. Ще одразу мені не сподобалася ця ляклива позиція. Типу, ми нічо, ми просто гуляємо. Ні, ми не просто гуляємо, ми висловлюємо рішучу позицію З ПОВНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ перед законом. А перед беззаконням ніякі перестороги не допоможуть.
Тому ідея триматися купками по троє мені не подобалася. Мало того, для перехожих вона б не несла ніякого месиджу, окрім розуміння, що це якась еко-акція. І навіть нашивки і футболки "Харків", як виявилося, "не читалися", бо око автоматично проскакує нині повз надписи на футболках.
А тепер про саму акцію. Відверто кажучи, я думала, що буде більше. Ще з Нивок видивлялася людей в зеленому чи з зеленими стрічками. Але ні. "Своїх" побачили лише під Глобусом. Народ спершу сором'язливо посміхався одне одному, потім почали радо контачити. Потім 19 година. І тут справу взяв у руки Іскра. Іскра - це такий дядя, який має досвід імпровізації в критичних ситуаціях)) Тож під його призиви народ зібрався у ланцюг, поєднуючи міста України, позначені навколо Гробуса на бруківці. Потім почалися хороводи, типу криві танці (це вже я була), росла собі Ялиночка і в лесу родилась елочка. Скандували "Харків! Харків!". Потім Нято запропонував заспівати гімн України хором, ми пішли до перших знайомих пик - Сема і Юліного брата (здається), але вони почали кривитися (Сем в коментах пише, що не кривився - певно таки не кривився, тому перепрошую!). Було дуже дивно особисто мені, чим же так гімн себе дискредитував, що народ від нього кривиться. Люди, отямтеся?! Гімн тут при чому? Він - наш. Так само, як і назва "Україна". Але то таке. Коротше, ми махнули рукою і почали співати самі. Нято, правдо, високувато завів, гг. Народ підхопив, було приємно бачити, що ще не всі зневажають...
Потім знову кричали Харків. Якийсь журналіст судорожно кричав у телефон "зганяйте камери, тут купа народу!", але він спізнився. Народ ліниво розійшовся.
Недоліки:
1. мало народу. Масово не сприймається. Меседж не був донесений сповна. Хіба як почали кричати "Харків!"
2. не було преси, належного піару. Саме тому акція не вийшла за рамки, грубо кажучи, перехресної френдстрічки. Я розумію, що сцикотно, але народ, тут же кажуть про зелену революцію. Яка, в дідька, революція в межах френдстрічки? Треба було обклеїти плакатами вулиці, обдзвонити ЗМІ. А тоді вже дуже мирно, без провокацій, співати пісень і пускати хвилі. Людей було б більше, ніж 150 осіб приблизно одного віку і практично всіх між собою знайомих.
3. Не треба боятися. Прорвемся-невсеремся.
(у кого є фотки з нами, будь ласка, поділіться!)
Тут дуже класний фоторепортаж від sashk0
Не втримаюся і запощу фотографію, де ми кагбе впірьод лєтім! А платтячко мені колись кума Люда подарувала, так в тему))
А чому ВИ не прийшли?