концерт підліткових мрій
Отже, була я на дуже-дуже-дуже вимріяному впродовж всіх підліткових років концерті. Побачила любов всєй йуності своєй осісьо на відстані руки поштішо. Дихала з Ним, з Ніком Картером, одним повітрям! О, так. Я була на backstreet boys!
Колись, будучи дуже нещасною, дуже закоханою і дуже творчою, я написала оповідання-мрію. Про те, як я потрапила на концерт БСБ. Про те, як була темна зала. Про те, як під звуки пісні "Everybody" з'явилися ВОНИ. І ось, через десяток років, я пережила це! Перші секунди концерту мене дуже глибоко потрясли, адже я описала цей концерт стільки років назад! Саме так в моїй уяві мусило починатися їхнє шоу! І воно...ТОЧНО ТАК САМО ПОЧАЛОСЯ!
Але потім... Потім.... "Ось так можна просрати 400 гривень за дві години", - сказала Про, затягнувшись цигаркою, і вона була права. "Лучше бы мы Slipknot дома послушали..." - перемовлялися дві дівулі нашого віку в черзі за колою. Думаю, схожий настрій був у всіх. Бойзів навіть на біс не викликали, що за моєї пам'яті на такому концерті було вперше.
Отже, уявіть собі зал, на 90% заповнений дівками років 24, 25, 26... Тобто нашого покоління, яке пісялося від бекстріт бойз. І які не могли не піти на концерт своєї мрії! Ці дівки давно вже одружилися, або стали мамами, або просто стали бізнесвуменами. Вони давно не слухають бекстріт бойз, вони слухають іншу музику. Серйозну музику. І тут на сцені з'являються чотири дяді, один з яких полисів і обрюзг, чотири дяді за тридцять (а дехто добряче за тридцять), і на цих дядях світяться кросівки і курточки у стразіках. І вони синхронно рухаютсья і співають таке саме, як і всі 17 (!!!) років існування гурту. Хлопці, ну чому ж ви досі не виросли? У вас прекрасні голоси, ви талановиті... Але скільки можна? Тьоті, які любили вас, уже не слухають попсню! А дєвачкі тринадцяти років ніколи в жизні не будуть вже пісятися від дядь, яким майже під 40. У них інші кумири, молодші, вродливіші. А вам би ділом зайнятися... Але ні. Якісь затаскані бекстріт бойз, із куцим незрозумілим балетом (4 дівчини), з відео-екраном... оце і все шоу. Ні грама не лишилося від тих грандіозних шоу, які вони влаштовували в зеніті своєї слави... Жаль, жаль. Якийсь сумний присмак після концерту.
Хоча, що у них не відбереш, так це бездоганне володіння голосом. Прекрасну зіспіваність. Вони професіонали! Вони прекрасні.
Просто постаріли.
І ми... виросли.
(До речі. Коли шукала картинку до посту, то потрапила на статтю-відгук про концерт. Блін, просто тими самими словами практично описано: «Билет на киевский концерт купила в первый день продаж. - Говорит Маша. - Знаешь, я ведь с ума по ним сходила, в сторону своих одноклассников даже не смотрела. Плакатами группы была заклеена вся комната, каждый новый день начинался с надежды на то, что когда-то мы встретимся. И вот моя мечта сбылась, я здесь. И именно здесь, сейчас как никогда остро ощущаю, что выросла… А они нет». )