А был ли мальчик?
Зі святами вас, шановні френди! Нехай 2012 рік подарує нам багато цікавого кіна, часу на те, щоб його дивитись та грошей, бо в кіно зараз сходити, то ціла історія, яка виливається в копієчку.
От і подивилась я фінчерівську версію "Дівчини з тату дракона". У мене рука не підніметься облити помиями фільм за режисерства пана Фінчера, бо я дуже поважаю його попередні роботи. Але, якби за кермом був якийсь пан Х, то я б поплювалась ядом на його витвір із превеликим задоволенням.
Як фанат цього твору і як фанат шведської кіноверсії його, я засмучена тим, що з центрального персонажа, з потужного двигуна історії - Лізбет Саландер, америкосна версія зробила другорядний персонаж, який просто виконує чорнову роботу за Мікаеля Блумквіста, якого, до речі, позбавили однієї з головних його якості - кришталевої чесності та почуття справедливості. Загалом познущались не лише з центральних персонажів. Повноцінним був лише Мартін Вангер.
Сам фільм досить нудненький, дія набуває швидкості лише в момент, коли обидва гол.героя розуміють, хто вбивця.
Виконавці головних ролей загалом непогані але це не Блумквіст і не Саландер.
Руні Мара зіграла малу, трохи нахальну, емоційно нестабільну дівчину з ірокезом, яка шариться по клубам і знімає там дівчат, ганяє на мотику і працює в якійсь незрозумілій конторі.
Справжня Лізбет має асоціальний тип особистості, мало говорить, позбавлена емоцій, слова "Дякую" та "Добрий день" відсутні в її лексиконі. І все це не через погане виховання, а через певні обставини в її житті (хто читав, той зрозуміє). Вона не крута, якою її показав Фінчер, вона сталева з неймовірними розумовими здібностями дівчина.
Я про Лізбет можу говорити нескінченно))) Просто люблю її і все тут. Звісно, що в шведській версії вона теж не абсолютно книжна. Її зовнішній образ трохи переробили але це не суттєво, бо головні її риси було збережено і геніально зіграно Нумі Рапас.
Отже,фільм перетворили на простеньку детиктивну історію, майже знищивши всі соціальні аспекти, на яких був сконцентрований Стіг Ларсон, а також прибрали тему нацистів. У Фінчера її обходять стороною, лише згадавши при характеристиці членів сімейства Вангерів. І найголовніше, як на мене, абсолютно не зрозуміло, хто ж така ця Лізбет? Просто схиблена татуйована діваха, яка шарить в компьютерах , робить різні зачіски та має стильний гардеробчик чи де?
Фільм дивитись можна тим, хто не дивився оригіналу. Якщо ви були не в захваті від шведської версії, то є надія, що попсова американська версія вам сподобається більше.
Я розчарована і засмучена.
От і подивилась я фінчерівську версію "Дівчини з тату дракона". У мене рука не підніметься облити помиями фільм за режисерства пана Фінчера, бо я дуже поважаю його попередні роботи. Але, якби за кермом був якийсь пан Х, то я б поплювалась ядом на його витвір із превеликим задоволенням.
Як фанат цього твору і як фанат шведської кіноверсії його, я засмучена тим, що з центрального персонажа, з потужного двигуна історії - Лізбет Саландер, америкосна версія зробила другорядний персонаж, який просто виконує чорнову роботу за Мікаеля Блумквіста, якого, до речі, позбавили однієї з головних його якості - кришталевої чесності та почуття справедливості. Загалом познущались не лише з центральних персонажів. Повноцінним був лише Мартін Вангер.
Сам фільм досить нудненький, дія набуває швидкості лише в момент, коли обидва гол.героя розуміють, хто вбивця.
Виконавці головних ролей загалом непогані але це не Блумквіст і не Саландер.
Руні Мара зіграла малу, трохи нахальну, емоційно нестабільну дівчину з ірокезом, яка шариться по клубам і знімає там дівчат, ганяє на мотику і працює в якійсь незрозумілій конторі.
Справжня Лізбет має асоціальний тип особистості, мало говорить, позбавлена емоцій, слова "Дякую" та "Добрий день" відсутні в її лексиконі. І все це не через погане виховання, а через певні обставини в її житті (хто читав, той зрозуміє). Вона не крута, якою її показав Фінчер, вона сталева з неймовірними розумовими здібностями дівчина.
Я про Лізбет можу говорити нескінченно))) Просто люблю її і все тут. Звісно, що в шведській версії вона теж не абсолютно книжна. Її зовнішній образ трохи переробили але це не суттєво, бо головні її риси було збережено і геніально зіграно Нумі Рапас.
Отже,фільм перетворили на простеньку детиктивну історію, майже знищивши всі соціальні аспекти, на яких був сконцентрований Стіг Ларсон, а також прибрали тему нацистів. У Фінчера її обходять стороною, лише згадавши при характеристиці членів сімейства Вангерів. І найголовніше, як на мене, абсолютно не зрозуміло, хто ж така ця Лізбет? Просто схиблена татуйована діваха, яка шарить в компьютерах , робить різні зачіски та має стильний гардеробчик чи де?
Фільм дивитись можна тим, хто не дивився оригіналу. Якщо ви були не в захваті від шведської версії, то є надія, що попсова американська версія вам сподобається більше.
Я розчарована і засмучена.