Заблукав якось Телесик, мандруючи по чужих кишенях.
Тяжка то виявилась справа податки збирати. Та вийшов він до невеликої охайної хатинки - ти ба! - а там гроші по підлозі розкидані! Зрадів Івасик й почав їх збирати швидко, щоб бюджетного лантуха чимдуж натовпти. Та ось нагодилися господарка Олігарха Пільгозміївна, побачила і мало не знепротимніла від такого нахабства. Оговталася швидко та й почала Телесику докоряти, доводячи, що зовсім бідна і не в змозі навіть копійчиною поділитися. Промимрив Івасик щось про соціяльні видатки та й продовжив справу тяжку. Пільгозміївна, хоч і спантелечена, та все ж спромоглася питаннячко закинути: що то за таке - справа соціяльна? Пояснив Телесик, що треба бідних годувати. Пільгозміївна одразу пропозицію закинула - самого Івасика приготувати та м'ясцем його бідарів підтримати. Не сподобалося це Телесику, зрозумів він, що знайшов пригоду на власну дупу, та й кинувся навтьоки. Пільгозміївна за ним - ось-ось наздожене! Непереливки Телесику, та згодилися тут пролітаючи поважні дипломатичні гусаки. Попрохав їх Івасик про допомогу, ті перезернулися та й скинули йому лайно на голову. Потім прогельготіли поради добрі та й полетіли далі до країв теплих. Зовсім біда! Але нагодився тут гусачок-волонтер, узяв Телесика на крила і доправив до затишної хатини. Івасик йому віддячив, приготував з нього паштета. Оскільки ж паштета було мало, усіх бідарів не нагодуєш, то з'їв Телесик його сам, бо теж соціяльної допомоги потребував.