Маленький прогрес)))
Уроки літератури в школі мені нещодавно трохи почали подобатись, при тому, що я ненавиджу вчилку.
а причина в тому, що ми почали вивчати творчість Олександра Довженка. я просто тащусь від поки що прочитаних творів, написаних ним. вони афігєнні. а написані так круто. "Зачарована Десна", це солодке повернення в дитинство, яке і від мене вже пішло(((. але не будемо про сумне, життя триває! це і твір про жахливу долю українських людей "Україна в огні". а найбільше мені сподобались, просто-таки вразили "Щоденникові записи" митця. вони просто а*уєнні. по-іншому сказати не можу, на жаль. це екскурсія по думкам людини за довгий проміжок часу. так, я прочитала тільки малий шматочок, але я вражена.
і що саме цікаве в "Щоденниках": ТЕМА ІСНУВАННЯ БОГА. Довженко починає молитися йому після довгого часу забуття його існування. він каже: "Я одкинув його. Я сам був бог, богочоловік..." а звертається він до нього в момент відчуття самотності й душевної слабості, те ж саме кажучи про великих людей і їх звернення до Бога, маючи на увазі їх слабість. Довженко посилається на слова Шевченка: "Немає Господа на небі". драматург цитує це так: "Звичайно, нема. І Матері Божої нема. Він не існує.
Він є. Бог в людині. Він є або нема. Але повна Його відсутність - се великий крок назад і вниз. В майбутньому люди прийдуть до Нього. не до попа, звичайно, не до приходу. До божесвенного в собі. До прекрасного. До безсмертного. І тоді не буде гнітючої сірої нудьги, звірожорстокого, тупого і скучного безрадісного дня".
це святі слова. от на них я молюсь. моїх тут слів просто не треба.
а причина в тому, що ми почали вивчати творчість Олександра Довженка. я просто тащусь від поки що прочитаних творів, написаних ним. вони афігєнні. а написані так круто. "Зачарована Десна", це солодке повернення в дитинство, яке і від мене вже пішло(((. але не будемо про сумне, життя триває! це і твір про жахливу долю українських людей "Україна в огні". а найбільше мені сподобались, просто-таки вразили "Щоденникові записи" митця. вони просто а*уєнні. по-іншому сказати не можу, на жаль. це екскурсія по думкам людини за довгий проміжок часу. так, я прочитала тільки малий шматочок, але я вражена.
і що саме цікаве в "Щоденниках": ТЕМА ІСНУВАННЯ БОГА. Довженко починає молитися йому після довгого часу забуття його існування. він каже: "Я одкинув його. Я сам був бог, богочоловік..." а звертається він до нього в момент відчуття самотності й душевної слабості, те ж саме кажучи про великих людей і їх звернення до Бога, маючи на увазі їх слабість. Довженко посилається на слова Шевченка: "Немає Господа на небі". драматург цитує це так: "Звичайно, нема. І Матері Божої нема. Він не існує.
Він є. Бог в людині. Він є або нема. Але повна Його відсутність - се великий крок назад і вниз. В майбутньому люди прийдуть до Нього. не до попа, звичайно, не до приходу. До божесвенного в собі. До прекрасного. До безсмертного. І тоді не буде гнітючої сірої нудьги, звірожорстокого, тупого і скучного безрадісного дня".
це святі слова. от на них я молюсь. моїх тут слів просто не треба.