Алло, Станіславський?
У понеділок начальство вкотре повеселило новинами. Осінь на дворі, а новий сезон якось затягнувся, тож методом наукового тику молодим ведучим роздали по щотижневому ефіру. Мені випав вівторок, а значить за добу я мав підготувати інтерактивне нічне шоу на годину живого часу. ШИКАРНО!(С)
Після наради зібралися втрьох із Вітею та Єгором і вигадали собі по-програмі. Назву для мого було обрано досить швидко і лаконічно - "Алло, Станіславський?"
Ідея проста та цікава - три слухачі, три ситуації. Жертва перевтілюється у досить неприємні обставини і має три хвилини, щоб довести мені свою позицію.
Понеділок пройшов у "на ногах", бо оббігав та обтелефонував багатьох знайомих, та зібрав увесь факультет нашого театрального інституту. Розписали концепцію та перші пробні ситуації, а також домовилися щоб пильнували біля приймача. Наступний день - переривання архіву музики та вигадування фонів, перебивок і інтрошки. Вітя підкинув цікаву ідею щодо класичного "Не вірю!" і за дві години до єфіру у студії зі мною сидів Вадим з Вікою. Між іншим про останню це взагалі цікавий персонаж. Кілька тижнів тому зустрів у місті Вадима, а він йшов поруч із цією дівчиною. Ми собі поспілкувалися по дорозі, як незнайомка зазначила що я маю приємний голос, на що Вадим відповів що я працюю на радіо. За три хвилини виявилося що дівча відноситься до вимираючого виду фауни - молода слухачка Житомирської хвилі. Але мені треба було бігти по своїх справах, а їм по своїх. Але за дві години випадково зустрілися спочатку в кафе, а потім ще раз на Михайлівській, коли я біг на ефір. На третій раз з ними вже було осіб четверо, та й спілкуватися не було часу. Я зазначив що біжу на ефір, а Віка поцікавилася чи можна зі мною. Я зателефонував операторові і той був не проти. В результаті під час ефіру зі мною сиділо ще троє молодиків, да дівчина, очі якої просто сяяли щастям. Увесь ефір вона цікавилася що до чого, як все працює і на згадку зробила кілька фотографій у студії перед мікрофоном. Як потім вона сказала - збулася давня її мрія і вона побувала у радіостанції, під яку виросла. Мені дрібниця, а людині приємно.
Ну, а вчора попросив її начитати кілька рядків для перебивок, бо часу було мало, а потрібен був жіночий голос. З рештою вийшло прикольно і.. Перший ефір пройшов відмінно! :) Після програми зі мною зв'язався директор і вперше я почув від нього те, чого ніяк не очікував! "З ними можна було і агресивніше"!!!!!!!!! Три роки я постійно слухав що зі слухачем потрібно бути ввічливим і хронічно добрим, виконуючи всі їх бажання, а тут мені сказали що я можу агресивніше!!! Це при тому що текстів не було і вся програма пройшла суцільною імпровізацією! А зранку музредактор зазначив, що не очікував від мене стільки експресії та такої агресивності і взагалі він приємно вражений! Нарешті я маю програму, якою я РЕАЛЬНО ПИШАЮСЯ! Далі буде цікавіше, а старт і так був відмінний!
А після роботи я дозволив собі позитив і сів дивитися фільм Foo Fighters - Back And Forth.
У кожної людини є музика, яка підходить їй і зображає її власний світогляд. Foo Fighters це на 300% МІЙ гурт! Тим паче що це не просто "продовження Нірвани", як багато хто каже, це абсолютно дорослий проект, який має довгу історію і всього добився не найпростішими шляхами. Вони робили помилки, шкодували про них, але все-одно жили і в результаті це гурт, кожен альбом яких є шедевром! Думаю кожному знайоме відчуття, коли в певну мить організмом прямує потік адреналіну від захвату. Наприкінці фільму, почувши рифи улюбленого Best of you, я вже був готовий вибухнути від ейфорії! Дивитися обов'язково!
Після наради зібралися втрьох із Вітею та Єгором і вигадали собі по-програмі. Назву для мого було обрано досить швидко і лаконічно - "Алло, Станіславський?"
Ідея проста та цікава - три слухачі, три ситуації. Жертва перевтілюється у досить неприємні обставини і має три хвилини, щоб довести мені свою позицію.
Понеділок пройшов у "на ногах", бо оббігав та обтелефонував багатьох знайомих, та зібрав увесь факультет нашого театрального інституту. Розписали концепцію та перші пробні ситуації, а також домовилися щоб пильнували біля приймача. Наступний день - переривання архіву музики та вигадування фонів, перебивок і інтрошки. Вітя підкинув цікаву ідею щодо класичного "Не вірю!" і за дві години до єфіру у студії зі мною сидів Вадим з Вікою. Між іншим про останню це взагалі цікавий персонаж. Кілька тижнів тому зустрів у місті Вадима, а він йшов поруч із цією дівчиною. Ми собі поспілкувалися по дорозі, як незнайомка зазначила що я маю приємний голос, на що Вадим відповів що я працюю на радіо. За три хвилини виявилося що дівча відноситься до вимираючого виду фауни - молода слухачка Житомирської хвилі. Але мені треба було бігти по своїх справах, а їм по своїх. Але за дві години випадково зустрілися спочатку в кафе, а потім ще раз на Михайлівській, коли я біг на ефір. На третій раз з ними вже було осіб четверо, та й спілкуватися не було часу. Я зазначив що біжу на ефір, а Віка поцікавилася чи можна зі мною. Я зателефонував операторові і той був не проти. В результаті під час ефіру зі мною сиділо ще троє молодиків, да дівчина, очі якої просто сяяли щастям. Увесь ефір вона цікавилася що до чого, як все працює і на згадку зробила кілька фотографій у студії перед мікрофоном. Як потім вона сказала - збулася давня її мрія і вона побувала у радіостанції, під яку виросла. Мені дрібниця, а людині приємно.
Ну, а вчора попросив її начитати кілька рядків для перебивок, бо часу було мало, а потрібен був жіночий голос. З рештою вийшло прикольно і.. Перший ефір пройшов відмінно! :) Після програми зі мною зв'язався директор і вперше я почув від нього те, чого ніяк не очікував! "З ними можна було і агресивніше"!!!!!!!!! Три роки я постійно слухав що зі слухачем потрібно бути ввічливим і хронічно добрим, виконуючи всі їх бажання, а тут мені сказали що я можу агресивніше!!! Це при тому що текстів не було і вся програма пройшла суцільною імпровізацією! А зранку музредактор зазначив, що не очікував від мене стільки експресії та такої агресивності і взагалі він приємно вражений! Нарешті я маю програму, якою я РЕАЛЬНО ПИШАЮСЯ! Далі буде цікавіше, а старт і так був відмінний!
А після роботи я дозволив собі позитив і сів дивитися фільм Foo Fighters - Back And Forth.
У кожної людини є музика, яка підходить їй і зображає її власний світогляд. Foo Fighters це на 300% МІЙ гурт! Тим паче що це не просто "продовження Нірвани", як багато хто каже, це абсолютно дорослий проект, який має довгу історію і всього добився не найпростішими шляхами. Вони робили помилки, шкодували про них, але все-одно жили і в результаті це гурт, кожен альбом яких є шедевром! Думаю кожному знайоме відчуття, коли в певну мить організмом прямує потік адреналіну від захвату. Наприкінці фільму, почувши рифи улюбленого Best of you, я вже був готовий вибухнути від ейфорії! Дивитися обов'язково!