Жовті Гори ч.02
Дебати щодо Нового року тривали досить довго.
Справа в тому що їх компанія кілька разів за останній час встигла розколотися та змінитися. Окремі табори хотіли зустрічати з одними людьми, але проігнорувавши інших. Словом традиційно все. Тому до останньої миті було невідомо куди підемо святкувати. Варіантів було декілька і з рештою зупинилися на квартирі одного хлопця, чиє їм'я я вже забув.)
Як потім виявилося із компанії в 16 осіб багато хто бачився вперше, тому і я почувався себе досить комфортно. Головне що поруч була Васька, а решта то вже деталі.
Між іншим щодо костюму - давно я не отримував такого задоволення від процесу зборів!))) Але то не передати словами. Ці емоції просто необхідно було бачити!
Мій кролик виглядав шикарно і друга "сестричка" також веселила не на жарт. Приємно, що й казати, а от на мені з костюму був лише хвіст, бо вуха Ліліт мені так і не повернула... >_>
Що стосується людей то компанія виявилася досить цікавою і приємною. Переважна частина розмов була про місцеві язичницькі гурти та іншу музику. Як виявилося кожен на чомусь грає (а про гроу варіант блакитного місяця я взагалі промовчу XDDD), але гармошту діставати бажання не було - я взагалі втратив навички на техпідтримці...
Ну, про сумне не буду :)
Між іншим ледь не забув про подорож до місцевого мегамеркету напередодні. У той вечір над містом стояв неймовірно густий туман і ми мали виїхати на машині за продуктами. Напередодні від одного з хлопців прийшла смска у стилі Все буде як у фільмах жаху! На пів дорозі скінчиться бензин, потім хтось загубиться, а далі... Справа в тому що вже за годину його пророцтва ледь не почали збуватися! :)
Бензину вистачало, але через туман було видно вкрай погано і їхали повільно та обережно, згадуючи Сайлент Хілл. (Пірамідхеда як виявилося обожнює та боїться уся компанія :3) Ну, а на підході до маркету через неймовірний натовп довелося шукати місце для парковки. Людей було стільки, що складалося враження наче всі згадали про новий рік лише зараз... Від'їхали неподалік і зрозумівши що припаркуватися тут не вийде, вирішили повернутися назад, але тут машина з'їхала у бік і застрягла у багнюці. Я вже не пам'ятаю деталей, але водій з його дівчиною відійшли неподалік, а ми лишилися біля машини, а як ці двоє повернулися то від реготу вже стояла істерія, зі спогадами про зомбі, викрадення і так далі. Словами це не передати, але я згадаю, як буду це перечитувати за кілька років))) З горем навпіл машину витягли і поїхали далі, але пригода запам'яталася.)
Гуляння тривали досить довго, але поступово всі полягали спати. Хто де. А ми просто сиділи поруч та тихенько спілкуватися. До восьмої ранку, а далі розбудили Люсяшу та разом з нею вирушили додому. Що дивно - нормально працював увесь транспорт, а по людях взагалі не було і видно що на дворі перше січня. А ще саме цієї ночі випав сніг. Нагадаю що від самого Києва я не бачив снігу і Саратов зустрів мене брудом і багнюкою навколо, а рік Кролика подарував місту білу шубку :)
Наступного дня ми просто відсипалися, а потім вирушили на прогулянку.
Власне саме місто лишило досить своєрідні враження. Усі в один голос розписували мені його недоліки, але сам я побачив все значно приємніше ніж мені описувати. Звісно місто криве, сіре та брудне, але все не так погано як мені пророкували. Під снігом так взагалі навіть сподобалося, хоча й недоліків справді чимало... Місто на жаль досить одноманітне і як казав Тетянич - "з одного боку типове російське місто, а з іншого типове селище".
Але разом із нею було байдуже. Це було єдине що мене хвилювало - що вона поруч і що за кілька днів ми знову розлучимося на чотири місяці...