(no subject)
Мабуть вперше за кілька останніх років я відчував щось подібне під час читання книги... Нехай другий том і йшов вкрай туго (з багатьох причин, серед яких і навала роботи і флуд від карлсонів і ще багато чого), але зараз я реально бачив усю картину перед своїми очима! Не знаю у чому тут справа - можливо відгукнулася тригодинна тиша навколо мене і відсутність сторонніх людей, а можливо і настрій самого Стівена у той час, коли він писав цю книгу... Я не знаю у чому справа, але факт залишається фактом: я читав книгу з екрану і перед собою бачив як Джейк крокує Манхеттеном, тримаючи у руці сніданок та книжки у портфелі, як нігер п'є свою колу з пляшки, як Джек Морт проходить поряд і бідолаха Джейк лишається на одинці зі своїм "другим всесвітом"... Я навіть не пам'ятаю коли в останнє я відчував щось подібне під час читання книги, тимпаче з екрану монітора, при чисельних помилках! О_о Відчуття просто неймовірні... Додому я йшов серед молочного густого туману, але подумки я був там у Манхеттені, разом із Джейком, на шляху до Темної Башти...
А у іншому життя триває :) День Радіо я зустрів оригінально до чортів... Прихворів я на щось вірусне і при тому помітно, що горло першить, соплі ллються струмками, а голова розколюється і тому вчора попередив директора, що не буду на ранковому ефірі... Угу, якби там! О дев'ятій я просинаюся від звуків "Мегаструктури" і беручи трубку розумію, що мене ніхто не замінив і у стані "равки" вирушаю вести ефір без готового конкурсу, з порожнім шлунком та хворим горлом і навіть без цигарок і кави... Словом шикарно! Але викрутився і провів. Артур мовчить... Коротше день радіо я зустрів у радіопросторі)))
У неділю був день народження сестри... Одним абзацем - ненавиджу кухонний психоз до днів народження і ще більше ненавиджу, коли потім холодильник ще тиждень забитий тим, що не з'їли... >_<
Ну, а у сботу Житомирській Аніме-спільноті виповнився рік! :) Гуртом у людей 20 ми зустрілися у Кавоманії, прокрутили "Токійський шоколад" і разом вирушили до Глобалу, де одні жерли суші, а другі каталися на ковзанці. Олсо: місо-сум чомусь нагадував бульйон з кубика)))
А у іншому життя триває :) День Радіо я зустрів оригінально до чортів... Прихворів я на щось вірусне і при тому помітно, що горло першить, соплі ллються струмками, а голова розколюється і тому вчора попередив директора, що не буду на ранковому ефірі... Угу, якби там! О дев'ятій я просинаюся від звуків "Мегаструктури" і беручи трубку розумію, що мене ніхто не замінив і у стані "равки" вирушаю вести ефір без готового конкурсу, з порожнім шлунком та хворим горлом і навіть без цигарок і кави... Словом шикарно! Але викрутився і провів. Артур мовчить... Коротше день радіо я зустрів у радіопросторі)))
У неділю був день народження сестри... Одним абзацем - ненавиджу кухонний психоз до днів народження і ще більше ненавиджу, коли потім холодильник ще тиждень забитий тим, що не з'їли... >_<
Ну, а у сботу Житомирській Аніме-спільноті виповнився рік! :) Гуртом у людей 20 ми зустрілися у Кавоманії, прокрутили "Токійський шоколад" і разом вирушили до Глобалу, де одні жерли суші, а другі каталися на ковзанці. Олсо: місо-сум чомусь нагадував бульйон з кубика)))