Кава, цукерки та печиво, а у колонках Боббі-сан.
Чекаю тихенько на неї і міркую щодо вчорашнього. А що вчора. Трохи вермутятини червоної(1), та одна цигарка. Але при цьому роздумів на весь день
-Вона тебе чогось не дуже любить і при першій можливості шукає привід для сарказму
-Ну, ти ж заочно її хлопець, тож для неї завжди усі твої друзі козли за визначенням..
Як би там не було, але тем обсмакували багато на морозному вітрі в місцевих недобудовах. Місто диктує атмосферу і вже вона диктує теми. Прикро було розуміти що сьогодні буде показ, до якого я морально аж ніяк не готовий. Тобто все буде як завжди, але при цьому є значні шанси що показ буде одним із останніх. Малі геть не готові до самостійної організації, а витлумачити у їх голови щось дуже важко. Вікова категорія 14-17 диктує...
Далі була розмова про її перший день на практиці. Перший тиждень вони будуть просто сидіти по двоє і дивитися за діючим вчителем, а вже далі до кінця місяця самі шаманити. Перше враження від діючого вчителя в неї просто жахливе. Школа як я розумію для мажорчиків, але з класом для пільговиків. Власне до цього класу вона і потрапила. Діти як не важко зрозуміти поділяються на тих, до кого як квочки, та решта, на яку всім відверто начхати. Процес викладання зводиться до "вони все одно нічого не хочуть розуміти, тож навіщо напрягатися", але при цьому діти явно не задоволені цим. Нагадує моє навчання, коли мені вчитися зовсім не було бажання та цікавості. Трохи поспілкувалися з нею про моє шкільне життя та інші дрібниці і розійшлися спати...
Ну, побачимо що з того вийде. Головне відірвати дупу від Fairy Tail і підкорегувати саби для перегляду і з рештою дописати статтю. А ще попереду денний ефір...
(1) Червоний вермут більше не брати.. Якось він інакше зовсім дає по голові і починає грузити...