(no subject)
стоять вв-шники під Кабміном. Різні - є зовсім молоді, є трохи старші - рядові, лейтенанти і т.п.
Придивилась до одного - оппа! жінка-кацманавт!
підполковник. розмовляє, а всі інші тільки блимають.
посміхаються.
ти йому показуєш два пальця "перемога", кажеш: ми переможемо!", підморгуєш.
він у відповідь - блим. "ага" і теж підморгує.
друга купка вв-шників - вони там за решіткою Маріїнського палацу по периметру стояли. ну, і не тільки за решіткою, всюди стояли.
- міліція не буде бити свій народ, - це якийсь хлопець, що підійшов.
я: побачимо, -в роздумах, лейтеха: "блим". що він цим хотів сказати? чи то погодився з моєю реплікою, чи то з хлопцевою.
Стоять, тупцяють. Підполковника питаю:
- ботіночки самі купляєте? (вони в них різні, а мені якось казали знаючі люди, що ті, що видають такої якості, що бійці берці вимушені самі купляти, бо в казьонних ноги відпадуть за пару годин).
- нє! - обурився підпол, нам видають.
а різні-різні ботіночки у всіх...
- позамерзали?, цікавлюсь по-доброму. Люди, до речі, різні: одні нормально спілкуються, інші сваряться на ментів, що цю владу захищають.
посміхається дядько.
- а ви кого захищаєте? Державу чи владу? - цікавлюсь підступно.
- ми двісті років захищаємо владу, - відповідає підполковник.
- москалів, - констатує якийсь студет.
- чому москалів? - ми всіх захищаємо, - трохи невпевнено відповідає. Взагалі вони неагресивні.
як заснували 200 років назад внутрішні війська - так і захищаємо. (я вважаю, що це якийсь нонсенс - внутрішні війська, а ви як думаєте?)
- а в людей стріляти будете, якщо такий наказ?
- що ви такі провокаційні питання задаєте?! уже зовсім невпевнено і ображено відповідає підполковник.
під АП в космонавтській формі зовсім діти. певно призивники. з динаміків машини звучить перекладена на українську пісня Цоя "пєрємєн трєбуют наші сердця" - до слова, дуже вдала адаптація.
хлопають тихенько пальцями в ритм по своїх щитах. смішно так.
теж посміхаються. Пацанва зелена. (беркут певно, як завжди, за їхніми спинами сховався).
біля них такий, як наче коридорчик, а через метра 2 нейтральної полоси будують барикаду. І що характерно - така сама пацанва, тільки в штатському.
З динаміків лунають якісь хороші пісні, виявляється у нас багато нормальної української музики, ззаду барикади підтанцювують зіваки типу мене.
Стоять намети великі. Невеликий загін, чоловік в 50, відправився за матеріалом для барикад.
Сніг такий лапатий сиплеться.
Іду по Інститутській. На заборі великими буквами: беркут - лох!
Придивилась до одного - оппа! жінка-кацманавт!
підполковник. розмовляє, а всі інші тільки блимають.
посміхаються.
ти йому показуєш два пальця "перемога", кажеш: ми переможемо!", підморгуєш.
він у відповідь - блим. "ага" і теж підморгує.
друга купка вв-шників - вони там за решіткою Маріїнського палацу по периметру стояли. ну, і не тільки за решіткою, всюди стояли.
- міліція не буде бити свій народ, - це якийсь хлопець, що підійшов.
я: побачимо, -в роздумах, лейтеха: "блим". що він цим хотів сказати? чи то погодився з моєю реплікою, чи то з хлопцевою.
Стоять, тупцяють. Підполковника питаю:
- ботіночки самі купляєте? (вони в них різні, а мені якось казали знаючі люди, що ті, що видають такої якості, що бійці берці вимушені самі купляти, бо в казьонних ноги відпадуть за пару годин).
- нє! - обурився підпол, нам видають.
а різні-різні ботіночки у всіх...
- позамерзали?, цікавлюсь по-доброму. Люди, до речі, різні: одні нормально спілкуються, інші сваряться на ментів, що цю владу захищають.
посміхається дядько.
- а ви кого захищаєте? Державу чи владу? - цікавлюсь підступно.
- ми двісті років захищаємо владу, - відповідає підполковник.
- москалів, - констатує якийсь студет.
- чому москалів? - ми всіх захищаємо, - трохи невпевнено відповідає. Взагалі вони неагресивні.
як заснували 200 років назад внутрішні війська - так і захищаємо. (я вважаю, що це якийсь нонсенс - внутрішні війська, а ви як думаєте?)
- а в людей стріляти будете, якщо такий наказ?
- що ви такі провокаційні питання задаєте?! уже зовсім невпевнено і ображено відповідає підполковник.
під АП в космонавтській формі зовсім діти. певно призивники. з динаміків машини звучить перекладена на українську пісня Цоя "пєрємєн трєбуют наші сердця" - до слова, дуже вдала адаптація.
хлопають тихенько пальцями в ритм по своїх щитах. смішно так.
теж посміхаються. Пацанва зелена. (беркут певно, як завжди, за їхніми спинами сховався).
біля них такий, як наче коридорчик, а через метра 2 нейтральної полоси будують барикаду. І що характерно - така сама пацанва, тільки в штатському.
З динаміків лунають якісь хороші пісні, виявляється у нас багато нормальної української музики, ззаду барикади підтанцювують зіваки типу мене.
Стоять намети великі. Невеликий загін, чоловік в 50, відправився за матеріалом для барикад.
Сніг такий лапатий сиплеться.
Іду по Інститутській. На заборі великими буквами: беркут - лох!