Український живопис. серія 6. Український Рафаель.
Ця ікона мене просто зачарувала. Ви тільки придивіться до цих облич - який спокій і доброта, яка в них портретна схожість - зразу видно, кревні родичі.
Богородиця. фрагмент. Білостоцький монастир Волинської області. Поч.18 ст.
Христос Вседержитель.. Фрагмент. к.17 ст.
Христос Вседержитель.. Фрагмент.к.17 ст.
Таємна вечеря. Частина знаменитого Богородчанського іконостасу. Зберігається у Львівському національному музеї.
Написана для іконостасу Манявського скиту.
«І, як сиділи вони за столом та їли, рече Ісус: Істинно глаголю вам, що один з вас зрадить Мене, котрий їсть зо Мною. Вони ж почали смутитися і казати до Нього один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я?» (Мк. 14:18-19).
Сум’яття за столом добре передано групуванням постатей, а також розміщенням їх на різних рівнях. Кожен образ має свій емоційно-психологічний портрет. Та поєднує їх єдиний порив збентеження, викликаний словами Учителя. Незворушний на іконі лише Ісус, бо Він перебуває над земним, Йому належить вічність. На плечі Христа - голова наймолодшого улюбленого Його учня Йоана Богослова.
Юда зображений майже зі спини. В одній руці, покладеній на стіл, тримає ножа, а в іншій, захованій за спиною, - калитку з грішми.
На глядача дивляться лише два обличчя: Ісуса та Юди. Вони виражають діаметрально протилежні життєві позиції: людяність, любов, умиротворення - і зло, підступність, зрадливість, безчестя. Цими образами розкрито глибину драматичних почуттів і реальних пристрастей.
Нерукотворний Спас.
Різдво Марії.Фрагмент.
Іконостас з церкви в с.Вощатин Волинської області.
Архангел Гавриїл. Фрагмент
Успіння (Богородиці). фрагмент.
Всі ці ікони належать пензлю одного майстра - Йова Кондзалевича.
Йов Кондзелевич (1667 - бл. 1740) - видатний художник українського бароко, ієромонах. У віці 19 років (1686 р.) постригся у ченці, прийнявши ім’я Иов (його світське ім’я, соціальне походження та імена його вчителів невідомі), перебував у Білостоцькому монастирі поблизу Луцька, через рік став ієромонахом (монастир до наших днів не зберігся, на його місці зараз церква Архангела. Працював у Жовкві (Галичина) і на Волині.
Мистецтвознавці відносять його до Жовківської школи або інакше - школи Івана Рутковича - ще одного видатного українського художника.
Характерною особливістю цієї школи є поєднання східних, православних ікононописних традицій з традиціями Ренесансу.
Святі, зображені на них, мають світлі і добрі обличчя, мають виражену індивідуальність, їх пози динамічні, вони вдягнуті з елементами сучасної моди, ікони барвисті, і разом з тим, присутній золотавий фон, їх одяг виписаний в іншій манері, ніж обличчя - в давній пласкій манері, властивій візантійській іконописній православній традиції.