Український портрет. Серія п'ята. Чубаті не козаки.
портрет Костянтина Корнякта-сина
Художник (ура! цей портрет має автора! правда, теж під питанням:()
Знайомтесь ще раз - Микола Петрахнович-Мораховський (бл. 1600-після 1666рр.). Ви вже зустрічались з ним, в 2 серії. Це він автор портрета Варвари Лангиш
Корнякт-молодший (?-1626 рр.) - син Костянтина Корнякта - купця і грека за походженням. Одного з найбагатших міщан міста Львова, фундатор будівель, що носять його ім"я (вежа Корнякта, мабуть, всі бачили у Львові, на Руській вулиці). Воював під началом Яна Замойського проти шведів, мадярів, татар. мав чин ротмістра.
портрет Олександра Корнякта
Відповідно - син і внук.
Художник той же Микола Петрахнович-Мораховський.
Помер у віці 27 років.
портрет Томаша Замойського
Художник невідомий, але є надія. Потрет написаний в 1638 році, і можливо належить до робіт Яна Косінського, придворного художника Замойських. Написаний з натури, в рік смерті Т.З.
Томаш Замойський (1594-1638 рр) - канцлер великий коронний, воєвода подільський, воєвода київський.
Високоосвічена людина свого часу, Томаш Замойський об'їздив Францію, Нідерланди, Англію, Італію, написав трактат з фортифікації.
У 1618 році він став воєводою подільським і в цій якості воював проти турецько-татарських військ Кантемира-Мурзи та Давлет-Гірея. У 1619 році Томаш Замойський підписав з польського боку відому Раставицьку угоду з козаками.
Заснував містечка Томашпіль, що на Вінничині, Томашів-Любельський у Руському воєводстві І Речі Посполитої (сучасній Польща).
Криштоф Збаразький
Художник невідомий.
Криштоф Збаразький (1579-1628). Князь Криштоф герба Корибут (у Збаразьких і Вишневецьких герби дуже схожі, обидва роди Корибути. ). Справа в тому, що я поміщала вже інший портрет Криштофа в серії Магнати. Портрети, як на мене, не дуже схожі між собою, тому можливо, що це і не Криштоф... Хоча надпис на портреті свідчить, що таки він.
Констянтин Вишневецький
Портрет, як годиться - невідомого художника.
Вишневецький Костянтин ((?-1574р.) - князь, брат Байди, воєвода київський. За короля Августа озброїв за власні кошти 200 гусарів для походу проти Москви. Завдяки йому в 1567 році було зміщено воєводу Сєрєбряного. Похований в Києво-Печерській Лаврі.
портрет Михайла Вишневецького. Батька знаменитого Яреми Вишневецького.
Художник традиційний - невідомий.
Михайло Вишневецький (? - 1616 рр.) - князь, староста овруцький, каштелян київський. Чоловік Раїни Могилянки. Обидва були ревними православними. Володіння Вишневецького, крім Вишнівця і ін.маєтностей на Волині, тягнулись широкою смугою через всю нинішню Полтавську і Чернігівську області, від витоків Сули майже до Конотопа. Михайло прийняв участь в поході за молдавський трон на користь брата своєї жінки - Раїни Могилянки. Повернувся хворим і через три роки помер, залишивши Раїну з малолітніми дітьми - сином Яремою (схоже, що названого на честь діда - молдавського господаря Ієремії Могили) і дочкою Анною. Існує версія, що Михайло був отруєний якимсь православним монахом і тому Ярема став католиком. Так чи ні - хто зна, але Ярема всупереч розхожій думці православних своїх підданих не притісняв і взагалі дуже багато допомагав своєму дядькові - славному і всім загально відомому - Петру Могилі, митрополиту Київському.
Портрет Івана Жевуського, старости переяславського.
Із тих самих магнатів Жевуських, які володіли Підгорецьким замком - в свій час перлиною архітектурно-паркового мистецтва, східним Версалем.
Зараз, на жаль, замок практично в руїнах, на реставрації. Ну, будемо сподіватись, що відновлять рано чи пізно.
Художник невідомий. поч.17 ст.
(на жаль, портрета більшого розміру не знайшла. На оригінал можете полюбуватися в Олеському замку).
Портрет Станіслава Любомирського.
Художник невідомий. Портрет 1649 р.
Станіслав Любомирський Станіслав Любомирський (1583 - 1649) - воєвода краківський (1638), руський (від 1625), чоловік Софії Острозької з 1613 р.
Належав до найбагатших і наймогутніших польських магнатів. Прибутки пливли з маєтків, розкиданих по всій Речі Посполитій, зокрема з краківського, сандомирського. волинського і київського воєводств, а це з кільканадцяти міст 290 сіл. Володів також і містом Полонне Хмельницької області, (яке на початку 17 ст. могло конкурувати зі Львовом, але назавжди прибите в пилюку історії полками Максима Кривоноса) та ще 47 поселень, зокрема, в Хмельницькій і Житомирській областях.
Альбрихт Владислав Радзивіл. (1589-1656 рр.)
кольорового портрету, на жаль, не знайшла.
хто художник - не знаю, не невідомо, а не маю інформації.
Народився в м.Олиці.
З 1612 року представляв на Сеймі воєводство Волинське, згодос - канцлер великий ВКЛ і староста віленський, ординат несвіжський. Приймав активну участь в війні зі Швецією (1608р.) і з Московським царством в 1610-1612 рр. Заснував монастир бригідок у Луцьку.
апдейт від 15.09. Спасибі невідому дописувачу за кольоровий портрет Радзивіла.
Ще один "чубатий" портрет я вже постила в серії Магнати - Незнайомець в червоній шубі".
Якщо ви звернули увагу - всі ці люди, зображені на портретах, мають характерну зачіску відому нам як "чуб" або "оселедець", який носили запорозькі козаки. Так от. Всі люди, що є в цій підбірці, козаками не були. Зате "оселедець" носили.
Чубаті в цій підбірці є і православні і католики, але всі вони зачерпнули 17 століття. Всі вони походять з території України-Русі. Магнати або шляхтичи українського походження. Єдине виключення - це Корнякти, що до шляхти начебто і не належали, але принаймі один, про якого точно щось відомо, був вояком, ротмістром.
Чи пов'язана така зачіска з панівною тоді концепцією походження благородних воїнів (шляхти і козаків) від сарматів? - т.зв. сарматизм? Чи в носінні такої зачіски якась інша філософія?
(до слова, те, що "Еней був парубок моторний і хлопець хоч куди козак" - не просто травестійний переспів Котляревського Вергілія. Справа в тому, що сармати вважались давнім населенням Трої. А саме нащадками сарматів і вважали себе козаки. Так що, можливо, Котляревський зовсім небезпідставно вибрав саме Вергілія).