Український портрет. Перша серія. 16 століття.
З переорієнтацією мистецького життя українських земель пізнього Середньовіччі на європейський Захід та утвердженням на галицьких землях місцевого варіанту мистецької творчості, в Україні поширився властивий релігійній мистецькій культурі латинської Європи образ донаторів, за яким перед кінцем 16 століття прийшов і світський портрет європейського зразка. В основному, аристократії і духовенства, пізніше козацької старшини. Зрідка попадаються портрети селян.
Почалася епоха бароко в Україні пізніше, ніж в Західній Європі, але цей стиль справив величезний вплив на національну українську культуру.
Портретів 16-го століття, що пережили всі катастрофи нашої бурхливої історії, збереглося дуже мало. Ось один з них.
Портрет Іоанна Гербурта. 1577-поч.1580-х.
І.Г. - нащадок давньоруських князів, каштелян саноцький, староста перемишльський.
Відомий історик і юрист, автор зводу законів Польщі. Володів землями в Галичині.
Приймав участь у дипломатичних місіях в Швецію, Англію, Ватікан, Отоманську імперію. Знав десять мов, багато подорожував, писав вірші і ядучі філіпіки, розбивав сади і парки.
В результаті конфлікту 1607 році між королем Сигізмундом III Вазою і шляхтою з приводу зовнішньої політики Речі Посполитої (війни зі Швецією) і питань внутрішньої політики, направленої проти абсолютистської, прогасбургської політики короля, так званого рокоша Зебжидовського, в якому Іоанн Гербурт був одним із лідерів, прихильників Сигизмунда Вази, він був кинутий у в'язницю, де і сидів з 1607 по 1609 рр.
Поки був у тюрьмі, написав там латиною твір, присвячений боротьбі запорозьких козаків проти татар "Victoriae Kozakorum de tartaris Tauricanis in anno 1608 narratio".
Після звільнення, Іоанн (Ян) Гербурт за наказом влади поселився в Добромилі без права виїзду.
Іоанн Гербурт був автором багатьох політичних творів, виступав на захист православ'я (зокрема, "Слово про руський народ", 1613 р.). Займався будівництвом церков, наприклад, у м.Мостиська (1611 р.). Створював пісні українською мовою.
Сам себе називав русином.
Був володарем Добромильського замку і міста Добромиль (на Галичині). В 1611 р. сюди, за його запрошенням, прибув з Кракова відомий друкар Ян Шелига, який організував в приміському селі Боневичах типографію, де і надрукував 6 томів «Annales seu cronicae incliti Regni Poloniae» або "Хронік" історика Яна Длугоша і твори літописця Вікентія Кадлубека, а також твори самого Гербурта.
В 1614 році Іоанн перебудував добромильський замок, зробивши його неприступною фортецею. Також заснував Василіанський монастир недалеко від Добромиля, заповідавши після смерті розібрати свій замок на потреби монастиря.
Помер в 1616 році. Пізнішими істориками був прозваний "вченим скандалістом",
Після його смерті спадкоємці були вимушені для того, щоб погасити борги, продати замок, дві солевані, 10 сіл, корчму, 700 га землі і лісу і т.д.
Художник Яків Лещинський. Про Якова Лещинського відомо мало. Живописець др.половини 16 століття, походить з сім"ї потомственних живописців, син львівського художника Луки. Згадується у документах 1577 р. як житель Самбора. Йому належать фрескові розписи у Самборі і Фельштині. Можливо, член-засновник львівського цеху художників.
Походження портрету: село Скелівка Старосамбірського р-ну Львівської області.
Почалася епоха бароко в Україні пізніше, ніж в Західній Європі, але цей стиль справив величезний вплив на національну українську культуру.
Портретів 16-го століття, що пережили всі катастрофи нашої бурхливої історії, збереглося дуже мало. Ось один з них.
Портрет Іоанна Гербурта. 1577-поч.1580-х.
І.Г. - нащадок давньоруських князів, каштелян саноцький, староста перемишльський.
Відомий історик і юрист, автор зводу законів Польщі. Володів землями в Галичині.
Приймав участь у дипломатичних місіях в Швецію, Англію, Ватікан, Отоманську імперію. Знав десять мов, багато подорожував, писав вірші і ядучі філіпіки, розбивав сади і парки.
В результаті конфлікту 1607 році між королем Сигізмундом III Вазою і шляхтою з приводу зовнішньої політики Речі Посполитої (війни зі Швецією) і питань внутрішньої політики, направленої проти абсолютистської, прогасбургської політики короля, так званого рокоша Зебжидовського, в якому Іоанн Гербурт був одним із лідерів, прихильників Сигизмунда Вази, він був кинутий у в'язницю, де і сидів з 1607 по 1609 рр.
Поки був у тюрьмі, написав там латиною твір, присвячений боротьбі запорозьких козаків проти татар "Victoriae Kozakorum de tartaris Tauricanis in anno 1608 narratio".
Після звільнення, Іоанн (Ян) Гербурт за наказом влади поселився в Добромилі без права виїзду.
Іоанн Гербурт був автором багатьох політичних творів, виступав на захист православ'я (зокрема, "Слово про руський народ", 1613 р.). Займався будівництвом церков, наприклад, у м.Мостиська (1611 р.). Створював пісні українською мовою.
Сам себе називав русином.
Був володарем Добромильського замку і міста Добромиль (на Галичині). В 1611 р. сюди, за його запрошенням, прибув з Кракова відомий друкар Ян Шелига, який організував в приміському селі Боневичах типографію, де і надрукував 6 томів «Annales seu cronicae incliti Regni Poloniae» або "Хронік" історика Яна Длугоша і твори літописця Вікентія Кадлубека, а також твори самого Гербурта.
В 1614 році Іоанн перебудував добромильський замок, зробивши його неприступною фортецею. Також заснував Василіанський монастир недалеко від Добромиля, заповідавши після смерті розібрати свій замок на потреби монастиря.
Помер в 1616 році. Пізнішими істориками був прозваний "вченим скандалістом",
Після його смерті спадкоємці були вимушені для того, щоб погасити борги, продати замок, дві солевані, 10 сіл, корчму, 700 га землі і лісу і т.д.
Художник Яків Лещинський. Про Якова Лещинського відомо мало. Живописець др.половини 16 століття, походить з сім"ї потомственних живописців, син львівського художника Луки. Згадується у документах 1577 р. як житель Самбора. Йому належать фрескові розписи у Самборі і Фельштині. Можливо, член-засновник львівського цеху художників.
Походження портрету: село Скелівка Старосамбірського р-ну Львівської області.