(no subject)
Давненько не писав про гори. Все ніяк руки не доходять. Та цю поїздку я запам"ятаю надовго.
Декілька тижнів тому Катя розповідала (обіцяється і в жж написати, як напише то тут буде посилання) про їх подорож на Близниці. Так от ця подорож у нас получилась майже ідентичною, тільки інші люди, інші гори, але запах життя і смерті дуже близько.
Виїхав зі Стасом на Стрий в 00.30 Чернівці-Львів. В Стрию підібрав Ромко в 5 ранку.
Оскільки їхали всю ніч сидячи в загальному вагоні, смерділо і навколо всі дико хропіли спати не прийшлось, тому відсипався в машині.
Тепло, приємно, дорога перейшла в сон, який чомусь різко обірвався. Коли я відкрив очі то намагався зрозуміти шо стається. Нас зносило на повороті з дроги. Слава Богу ми не заїхали в к"ювет, нас зупинила кучугура снігу. Буквально за декілька хвилин з"явився вуйко на Спрінтері, який за хвилин 10 нас витягнув. В машині запанувала весела атмосфера, бо "атдєлалісь льохкім іспугам", мол "молодий водій", "то прєдупрєждєніє...", до Подобовця добрались в хорошому гуморі і майже виспані -)
Сходили на водоспад Шипіт
Перекусили, запрацював бугільний витяг і ми повалили на Гембу. Перед нами в "паласатих купальніках" піднімалось 8 (вісім) скітурщіків, толі пшекі, толі чєхі, нерозібрав бо недогнали, але красіво пашлі... ех... як я хочу скітури!!! -)
ми ж плентались позаду і насолоджувались краєвидами та благодатною погодою
от власне й Гемба, над якою чомусь почали збиратись хмари...
Стас, пан Микола й Ромко
Ромко
На вершині вже не було видно далі 20ти метрів, тому вирішили триматись разом. Спустились нище хмари і роз"їхались по схилу. Я оскільки дуже скучив за фрірайдом і такими стрімкими схилами чкурнув у низ швидше, але за кілька десятків метрів зупинився, шоб перевірити як там решта.
Глянувши в ліво я побачив як в кулуарі де було двоє наших починає сунити лавина. Стас на борді різко дав лівіше і втік, пана Миколу уже починало накривати...
Боже скільки емоцій і думок в один момент!
Пан Микола таке враження, що осідлав лавину і разом з нею синув донизу, але це тривало лише декілька секунда, за сить він вже пропав з мого поля зору. Я все-таки наважився підїхати блище до лавини, але його не було видно. Стас крикнув, що він його бачить. В цей момент пішла друга хвиля лавини!
Та поки вона доповзла до Миколи він вже встиг позбутись лиж і трохи викарапкатись. Коли ми побачили, що схил ніби вже стабільний то кинулись до нього. З ним все було гаразд! він сміявся і плакав водночас, бо ж лиж то НЕМА!!!))
Цей день виявився дуже щасливим для нас, тому що на пошуки лиж нам пішло 15 хвилин, ми їх випадково найшли під півтора метровим снігом!!! хе-хе)
відкоп лижі (досі не розумію як ми її намацали!!!)
пан Микола - lucky man!
Одним словом, все закінчилось добре, життя набуло нового кольору і смаку! дякую Богу, за те що все так благополучно обійшлось! хоча до закінчення дня чекав ше якихось сюрпризів -)))
п.с. за фото і за поїздку дякую dydkunax (він же Ромко)
Декілька тижнів тому Катя розповідала (обіцяється і в жж написати, як напише то тут буде посилання) про їх подорож на Близниці. Так от ця подорож у нас получилась майже ідентичною, тільки інші люди, інші гори, але запах життя і смерті дуже близько.
Виїхав зі Стасом на Стрий в 00.30 Чернівці-Львів. В Стрию підібрав Ромко в 5 ранку.
Оскільки їхали всю ніч сидячи в загальному вагоні, смерділо і навколо всі дико хропіли спати не прийшлось, тому відсипався в машині.
Тепло, приємно, дорога перейшла в сон, який чомусь різко обірвався. Коли я відкрив очі то намагався зрозуміти шо стається. Нас зносило на повороті з дроги. Слава Богу ми не заїхали в к"ювет, нас зупинила кучугура снігу. Буквально за декілька хвилин з"явився вуйко на Спрінтері, який за хвилин 10 нас витягнув. В машині запанувала весела атмосфера, бо "атдєлалісь льохкім іспугам", мол "молодий водій", "то прєдупрєждєніє...", до Подобовця добрались в хорошому гуморі і майже виспані -)
Сходили на водоспад Шипіт
Перекусили, запрацював бугільний витяг і ми повалили на Гембу. Перед нами в "паласатих купальніках" піднімалось 8 (вісім) скітурщіків, толі пшекі, толі чєхі, нерозібрав бо недогнали, але красіво пашлі... ех... як я хочу скітури!!! -)
ми ж плентались позаду і насолоджувались краєвидами та благодатною погодою
от власне й Гемба, над якою чомусь почали збиратись хмари...
Стас, пан Микола й Ромко
Ромко
На вершині вже не було видно далі 20ти метрів, тому вирішили триматись разом. Спустились нище хмари і роз"їхались по схилу. Я оскільки дуже скучив за фрірайдом і такими стрімкими схилами чкурнув у низ швидше, але за кілька десятків метрів зупинився, шоб перевірити як там решта.
Глянувши в ліво я побачив як в кулуарі де було двоє наших починає сунити лавина. Стас на борді різко дав лівіше і втік, пана Миколу уже починало накривати...
Боже скільки емоцій і думок в один момент!
Пан Микола таке враження, що осідлав лавину і разом з нею синув донизу, але це тривало лише декілька секунда, за сить він вже пропав з мого поля зору. Я все-таки наважився підїхати блище до лавини, але його не було видно. Стас крикнув, що він його бачить. В цей момент пішла друга хвиля лавини!
Та поки вона доповзла до Миколи він вже встиг позбутись лиж і трохи викарапкатись. Коли ми побачили, що схил ніби вже стабільний то кинулись до нього. З ним все було гаразд! він сміявся і плакав водночас, бо ж лиж то НЕМА!!!))
Цей день виявився дуже щасливим для нас, тому що на пошуки лиж нам пішло 15 хвилин, ми їх випадково найшли під півтора метровим снігом!!! хе-хе)
відкоп лижі (досі не розумію як ми її намацали!!!)
пан Микола - lucky man!
Одним словом, все закінчилось добре, життя набуло нового кольору і смаку! дякую Богу, за те що все так благополучно обійшлось! хоча до закінчення дня чекав ше якихось сюрпризів -)))
п.с. за фото і за поїздку дякую dydkunax (він же Ромко)