за Чорногорою...
Жизнь удалась
Епіграф.
Я думав написати оду Вологим Серветкам. Якби не Вони, дівчати би ніколи не ходили в гори більше ніж на один день.
Подяка винахідникам.
Мармароси - це була моя давня таємна мрія.
Зважаючи на те, що Чорногору мені вдалось повністю пройти лише за четвертим разом, я думав, же Мармароси як мінімум за п”ятим.
Краса не людька.
Ось чорногірський Піп Іван з другої сторони
Маршрут с.Шибени - г. Стіг - г.Міка-Маре - Піп Іван Мармарошський - с.Ділове. Якщо вас цікавлять подробиці, труднощі і т.п. пишіть, опишу детальніше.
Перший день йти було досить важко. Присісти не було де
стомлені, але до границі ми дійшли
А ось і Стіг
а наш табір під ним
Там мене коронували. Я став Королем Туборгом Ґрін І-шим.
свою люльку і пиво я давав засмакувати тільки вибраним
а ви бачили як коники-стрибунці снашаються? І це ж треба, який він мацьонький.
а такий захід сонця?
* * * * *
День другий. Ранок.
Сніданок.
кущі аж вгиналися від чорниць
і поки всякі паскудники невтомно наминали
були ше відповідальні люди, які невтомно робили свою роботу і завдяки яким і з”явились ці фото
мініатюрка „уСталі на”
Далі дорога йшла по кордону. Ноу коментс. Красиво
а ось Україна тягнеться в ЄС
Ось ще декілька обділених увагою персонажів, кльовий чувак з терористичною зовнішністю - Джон
і Артем, він же Антон. Чому Антон? Не знаю, так Паляровець сказав.
А ось і сам Паляровець, він же Паганель, він же Яніколинезапам”ятаюяктебезвати, він же внук Чорного Ґуцула, він же БеТхем, т.д. Одним словом, яскравий персонаж.
загалом нас було 12, але мені терпіння не стає всі ці фоткі грузити.
Зустріч Капітана Крюгера і Шваброїда
тримаю кобилов по правій стороні (с)
Мармароси. Без слів.
Піп Іван Мармароський. Красень. „Українські Альпи”.
Дуже сумніваюсь, що цими жалюгідними фото зміг передати ту величну атмосферу.
На шляху домів зустріли досить оригінальний КПП і здоровезну отару овець, яка ще здалеку манила дивною какафонією своїх дзвіночків
а ше були здоровезні лопухи!!! А ше була страшна злива!!! А ше чувакам затопило палатку, а ше ми їхали на грузовій машині по гірській дорозі с вєтєрком, а ше ми їли дико смачну ковбасу на полонині, а ше .... а ше.... а ше дуже багато „ше” про які якось при зустрічі розповім =)
І тільки б мені не впасти,
Бо відчуваю під ногами не земля... (с)
Епіграф.
Я думав написати оду Вологим Серветкам. Якби не Вони, дівчати би ніколи не ходили в гори більше ніж на один день.
Подяка винахідникам.
Мармароси - це була моя давня таємна мрія.
Зважаючи на те, що Чорногору мені вдалось повністю пройти лише за четвертим разом, я думав, же Мармароси як мінімум за п”ятим.
Краса не людька.
Ось чорногірський Піп Іван з другої сторони
Маршрут с.Шибени - г. Стіг - г.Міка-Маре - Піп Іван Мармарошський - с.Ділове. Якщо вас цікавлять подробиці, труднощі і т.п. пишіть, опишу детальніше.
Перший день йти було досить важко. Присісти не було де
стомлені, але до границі ми дійшли
А ось і Стіг
а наш табір під ним
Там мене коронували. Я став Королем Туборгом Ґрін І-шим.
свою люльку і пиво я давав засмакувати тільки вибраним
а ви бачили як коники-стрибунці снашаються? І це ж треба, який він мацьонький.
а такий захід сонця?
* * * * *
День другий. Ранок.
Сніданок.
кущі аж вгиналися від чорниць
і поки всякі паскудники невтомно наминали
були ше відповідальні люди, які невтомно робили свою роботу і завдяки яким і з”явились ці фото
мініатюрка „уСталі на”
Далі дорога йшла по кордону. Ноу коментс. Красиво
а ось Україна тягнеться в ЄС
Ось ще декілька обділених увагою персонажів, кльовий чувак з терористичною зовнішністю - Джон
і Артем, він же Антон. Чому Антон? Не знаю, так Паляровець сказав.
А ось і сам Паляровець, він же Паганель, він же Яніколинезапам”ятаюяктебезвати, він же внук Чорного Ґуцула, він же БеТхем, т.д. Одним словом, яскравий персонаж.
загалом нас було 12, але мені терпіння не стає всі ці фоткі грузити.
Зустріч Капітана Крюгера і Шваброїда
тримаю кобилов по правій стороні (с)
Мармароси. Без слів.
Піп Іван Мармароський. Красень. „Українські Альпи”.
Дуже сумніваюсь, що цими жалюгідними фото зміг передати ту величну атмосферу.
На шляху домів зустріли досить оригінальний КПП і здоровезну отару овець, яка ще здалеку манила дивною какафонією своїх дзвіночків
а ше були здоровезні лопухи!!! А ше була страшна злива!!! А ше чувакам затопило палатку, а ше ми їхали на грузовій машині по гірській дорозі с вєтєрком, а ше ми їли дико смачну ковбасу на полонині, а ше .... а ше.... а ше дуже багато „ше” про які якось при зустрічі розповім =)
І тільки б мені не впасти,
Бо відчуваю під ногами не земля... (с)