(no subject)
Ти думаєш якщо ти мене кинеш я їстиму собак
Я запевняю, що той хто до небе хоч раз піднявся
Не спуститься до каркання ворони,
брудної, очманілої мов світ.
Ти думаєш якщо ти мене кинеш я з глузду з"їду.
Ревнощі, мов змії, стискатимуть мою тендітну шийку?
О ні! Я не страждатиму від того, що ти лягаєш спать не біля мене
І плоть свою гутуєш ти щоночі до пестощів пустих і безсоромних.
Так знай же! Я зрікаюся тебе!
Мені чужа ти мов брудне ганчірря!
А те, що ти зовеш "шикарним тєлом" всього лише притулок для глистів!
Поганих і ненажерливих рептилій.
Вони здоровля батьківське убили їдячи його поїдом вночі
І вдень вони також безбожно гризли те що вважав він образцом пріроди
О тяжкії, невдячні годи!
Іди ж собі і нікому не кажи, що квіти ти душі моїй поїла...
Василь Гонтарський
Я запевняю, що той хто до небе хоч раз піднявся
Не спуститься до каркання ворони,
брудної, очманілої мов світ.
Ти думаєш якщо ти мене кинеш я з глузду з"їду.
Ревнощі, мов змії, стискатимуть мою тендітну шийку?
О ні! Я не страждатиму від того, що ти лягаєш спать не біля мене
І плоть свою гутуєш ти щоночі до пестощів пустих і безсоромних.
Так знай же! Я зрікаюся тебе!
Мені чужа ти мов брудне ганчірря!
А те, що ти зовеш "шикарним тєлом" всього лише притулок для глистів!
Поганих і ненажерливих рептилій.
Вони здоровля батьківське убили їдячи його поїдом вночі
І вдень вони також безбожно гризли те що вважав він образцом пріроди
О тяжкії, невдячні годи!
Іди ж собі і нікому не кажи, що квіти ти душі моїй поїла...
Василь Гонтарський