місто, яке надихає
Я люблю своє місто. Від бруківки на Коновальця і до дахів на проспектах Свободи та Шевченка
Обожнюю старі будинки: їхні сходи, дворики, надписи, історії.
Мені здається, що це і є щастя - народитися в місті, яке полюбиш, в місті, яке постійно дивує.
Знаєте, є люди, які постійно нас надихають на щось, заставляють бути кращими. Знаєте ж, правда? Такий і Львів: здається, наче вже знаєш про нього все, а кожного дня помічаєш щось нове; кожного дня хочеш бути кращою для нього.
Я щаслива, що хоча б трішки влучаю в ритм Львова. Я повністю дитина свого міста.