Лінгвоцид (мововбивство) - свідоме, цілеспрямоване нищення певної мови як головної ознаки етносу - народності, нації. Лінгвоцид спрямовується в першу чергу проти писемної форми мовлення. Кінцева мета лінгвоциду є не геноцид, тобто фізичне винищення певного народу, а етноцид - ліквідація цього народу як окремої культурно-історичної спільноти, винародовлення етносу.
Лінгвоцид є передумовою масової денаціоналізації
та манкуртизації: без нього неможлива втрата народом історичної
пам'яті, етнічного імунітету, національної самототожності, а без цього,
своєю чергою, не може відбутись асиміляція - поглинання одного народу
іншим. Ось чому поневолювачі ніколи не забували про необхідність нищення
мови поневолених народів.
Лінгвоцид мав і має місце фактично в усіх поліетнічних утвореннях,
багатонаціональних державах, де стикаються інтереси панівного і
поневолених народів. Форми лінгвоциду можуть бути жорстокими чи
поміркованими, відвертими чи закамуфльованими, однак це не змінює ні
суті, ні кінцевої мети лінгвоциду.
Документи про
заборону української мови
(XVII - XX ст.)
Ніна Вірченко доктор фізико-математичних наук,
професор НТУУ
“КПІ”, академік АН ВШ України,
засл. працівник освіти України
всі зібрані до купи дати тут:
http://my.mail.ru/community/ua.pipl/6FEC1D836DA9D7C2.html