"Пляшечку коньячка, будь ласка!"
Про методи роботи херсонських журналістів.
Історію розповіла один із керівників великого підприємства півдня України, яке випускає алкогольну продукцію.
Дійові особи (реально існуючі):
- Заслужений журналіст України на прізвисько "Піська" (аутентичне)
- представник алкогольної компанії Світлана (ім*я змінене)
тема сюжету: Піська намагається "розкрутити" алкогольну компанію на платні матеріали в газету.
ПІСЬКА: - Це Свєта?... Свєточка, душечка моя, пупсік мій рожевий в ясну погоду, ти пам*ятаєш мене?
СВІТЛАНА: - ???
ПІСЬКА - Це ж я - заслужений журналіст України ... Давайте ми з вами замутім рекламну кампанію вашої хвірми на сторінках нашої газети! Я такі статті забацаю - усі від заздрощів помруть просто!
СВІТЛАНА: - Ну, взагалі-то наша компанія має достатньо інформаційних приводів, щоб друкувати якусь інформацію і на безоплатній основі. А що саме ви можете запропонувати?
ПІСЬКА: - Ну, Свєтік, ти що, не помніш мєня? Я ж тебе пам*ятаю ще отакою! Ти ще зі своїм колишнім шефом приїжджала до мене на роботу, а він напився у сраку і заснув у моїй редакції мордою в кактусі!
СВІТЛАНА: - ???
ПІСЬКА - Та було, було, не випєндрюйся. Давай краще статтю замутім! І, да, з вас ... тисяч гривень за те, щоб ми їх надрукували. І не забудьте - у нашого шехва день народження, дайте йому пляшечку вашого коньячка, ну такої тільки, щоб не фуфєл.
СВІТЛАНА - Передам вашу пропозицію генеральному директору.
через кілька днів, після низки телефонних дзвінків Піськи.
ПІСЬКА: - Дєвочка моя, куколка, ну що там? З вас ... тисяч гривень, коли приїжджати брати інтерв*ю?
СВІТЛАНА: - Почекайте. Я переговорила з генеральним директором. Не могли б ви надати нам суть вашої пропозиції у письмовому вигляді? Які питання вас цікавлять? Як ви бачите співробітництво вашого видання з нашою компанією?
ПІСЬКА - пропо...що? Яку таку пропозицію?
СВІТЛАНА: (ввічливо все повторила)
Піська погодився.
через кілька днів. СВІТЛАНА (монолог): Дзвінок. Знову він. Надіслав пропозицію. Як виявилося, факсом. Півгодини каракулі ці приймала. Написав від руки. На окремому аркуші не забув підпис зробити: "Х.Х.Х. Заслужений журналіст України". Я йому: "А ви б не могли те саме прислати електронною поштою?" Він: "А я не знаю, як компютер включати". Ладно, думаю. Кілька днів не наважувалася показати ці каракулі директору. Але мої колеги з управління постійно бігали до мене подивитися на ці пісулькі. Всі просто вмирали від сміху. Нарешті, показала все це шефу. Він швидко пробігся очами і сказав послати к єбєням цього заслуженого журналіста і цю газету"