Весняне
Роботу над цією картиною я розпочав 20 лютого, за чотири дні до початку війни.
Зробив декілька сеансів (здається два) і вимушено залишив її у Києві, а сам поїхав на дачу.
Так вона залишалася недоробленою до 20 червня - чотири місяці. Поки я не повернувся у місто (вимушено по роботі). Саме з цих двох робот у мене і почалася постійна жага до письма.
З самого початку вона задумувалася як рання весна, яка трішки торкнула зеленю верхівки верб, але все інше ще прозоре и холодне. Але у червні малювати березень не було ніякого бажання і на одному з сеансів вийшло спекотне літо. Це теж мене не влаштовувало і прийшлося шукати компроміс. Результатом його і вишли ці весняні верби підчас повені на Десні.
***
Руслану вона найбільш подобається з усього, о написано мною на цей час. Для мене вона є прикладом того, що життя триває.
Попре будь яку зиму.
Буде весна.
Зробив декілька сеансів (здається два) і вимушено залишив її у Києві, а сам поїхав на дачу.
Так вона залишалася недоробленою до 20 червня - чотири місяці. Поки я не повернувся у місто (вимушено по роботі). Саме з цих двох робот у мене і почалася постійна жага до письма.
З самого початку вона задумувалася як рання весна, яка трішки торкнула зеленю верхівки верб, але все інше ще прозоре и холодне. Але у червні малювати березень не було ніякого бажання і на одному з сеансів вийшло спекотне літо. Це теж мене не влаштовувало і прийшлося шукати компроміс. Результатом його і вишли ці весняні верби підчас повені на Десні.
***
Руслану вона найбільш подобається з усього, о написано мною на цей час. Для мене вона є прикладом того, що життя триває.
Попре будь яку зиму.
Буде весна.