Виходи-входи
Я от почав помічати, що ця і минулорічна осінь в чомусь подібні за перебігом певних обставин.Це починає нагадувати серії із якогось невідомого серіалу.В чомусь навіть сумного і справжного, але водночас повної мильної опери.Словом, як від себе відігнати подібні страхи?Як ставати на йоту іншим, якщо бачиш, що ти в ключових моментах самоповторюєшся і наламуєшся?Як зробити так, щоб вийти за межі затінку, в якому стоїш.Як витворити щось принципово інше?Ну ідей таки багато, сподіваюся, що багато намагань створити щось інше, але не мезанін і не швидкоплинне щось...