Середині цього літа присвячується!!!

[gazzprom]

Неробочий фонтан

Позаминулого літа висихали навіть найбрудніші тіні на асфальті,

й пір'їсті хмари розчинялися в подушці опісля затяжних снів

про запліснявілі монети на бетонному дні та про курорти Мальти.

Випари технічної води у маленькому вицвілому фонтані,

переливалися у невагомості золотої порожнечі ранку,

як забута бог зна коли стара космічна станція на орбіті

командним керівництвом й екіпажем астронавтів.

Високі рожеві декоративні мальви,

немов вуличні баскетболісти,

на території старого шкільного майданчика

почали розігрувати досить непросту комбінацію

граючись із потертим м'ячем полудневого сонця.

А ще йому зателефонувала вона,

вони ж бо не бачилися досить довго.

І врешті-решт зустрілися та обійнялися на якомусь

невідомому для них обох сонячному відрізку промінь.

Його ефірні слова кульбабовими насінинками

кудись зносило у невідомі боки до занедбаних літніх альтанок,

Її слова були подібні до незримого метеоритного дощу,

що перетворювався вдень на рій ледь помітних комах.

Його і її спільні серця неопізнаними літаючими об'єктами

десь в першій половині дня

були помічені випадковими свідками

над позаміськими промзонами та фермерськими полями.

Навіть метелики, що пролітали повз

були схожі на залишки купальських вогнів,

які заблукали поміж нечітких течій.

Особливо, коли вона питала

про декілька місяців його відсутності

та ще про якісь позаземні ґрунти, дати й часопростори.

Особливо коли він мовчки клав руку на її загорілі стегна.

Особливо, коли мурашки піднімалися вище по стеблах.

У розчині безкінечного неба

серед декількох слідів пасажирських авіалайнерів,

мов серед засохлих чагарників

висів той самий нечіткий обдертий фонтанчик,

а вони й далі сиділи і обнімалися

на своєму краєчку найблідішого місяця

у розпеченому липневому парку.