when the party's over and you've got nowhere to go...
от. іноді почуваюсь такою факапнутою і безтолковою. завжди через роботу. брак впевненності в собі. шось з тієї серії. і після того, як всередині і назовні всьо перебушує (побитий посуд, побиті друзі...нє, нема такого) згадую, як кілька років тому робила презентацію в Бельвю. такій собі берлінській резиденції німецьких президентів. і як поміж інших облич мелькнуло одне. стареньке. і сказало мені, що я крута тьотка. і всьо в мене буде добре. німецьким президентам вірити певно можна. тому нема чо мені факапнутістю перейматись. краще піду попрацюю. то ж тільки восьма вечора.