Скромне обаяніє інтеліґентності

[gas_ton]

Колись "Український тиждень" був мені симпатичним. Зараз таким не є. І це, на жаль, - почасти особисте. Мова не про "представника інвестора" п. Цуприка - я його особисто не знаю, і не прагну цього, та й не публічна він особа - а про п. Макарова.

За УТ давно помічали нездорові прояви важкого постколоніального синдрому. В усякому разі, від моменту

Comments

[katria]

після тексту про мерс навіть питати про самоповагу автора якось язик не повертається.

все-таки макаров - цікавий феномен. цілковита необґрунтованість та воістину нетлінність його іміджу - одна з найбільших загадок нашого медійного простору

[gas_ton]

майже весь наш медійний простір - це загадка.

це в мене таке викривлене сприйняття - чи завершення месотексту таки має якийсь... еее... специфічний присмак?

[otar]

До речі, не всі так думають про мерси-міцубісі. Деякі, з ким я про це говорив, кажуть - молодець, Макаров, замість того, щоб нагинати своїх підлеглих писати джинсу, бере удар на себе і робить це сам.

[katria]

ставлення більшості "колег" до професійної етики та засад професії не коментую (особливо після коментів у вас на ТК до інфи про пресуху журналістів УТ)

а у макарова (підказує мені мій піар-досвід) не було вибору. рекламний текст про мерс не може писати вася з відділу Х. а тільки шеф-ред. тому народ даремно тішиться ;)

[otar]

Щодо мерседесів там усе навіть трохи серйозніше:


Шлях до рівності
Зброя проти нахаб, або трохи про Mitsubishi Colt-new
автор: Майдачевський Ілько

мій, якщо Ви ще не заплуталися, дід мій народився у Запоріжжі, в Олександрівську, і його прізвище Майдачевський. І це абсолютно, стовідсотково українське коріння. Виявляється, що Майдачевські - це похідні від Майдаченка, а Майдачевські - це польське закінчення.

[gas_ton]

ойой

так, все серйозніше, ніж я побоювався.

втім, перлів малувато. про студентів 68-го, класове суспільство, збільшення чогось-там і гормони.

але як додаток - покатить. і машинка ж менша від того мерса, якщо я правильно розумію?

[katria]

правильно. економ клас. сімейний кар для міддл-класу. ніякиїх тобі гормонів і жіночих б'юстів, які ввижаються на тротуарах. тіко дитяче сидіння і памперси у великому багажнику.

[pani_grunia]

пам'ятаєш, я писала тобі в коментарях, що образ М. асоціюється у мене лише з рекламою сигар і коньяку? так значить воно і є.

[chapeye]

отож
колись було найсимпатичніше видання -
а зараз найбільш антипатичне

[rheinmetal]

а про що треба було писати Тижню?

"Маркс повертається!"? "ЛГБТ-меншини вийшли захищати свої природні права перед недолюдьми-гомофобами!"? "В Європі більшає класово свідомих мусульман, а відтак меншає латентних фашистсів - європейців!"?

[gas_ton]

Та про що завгодно. Якщо було би бажання зробити пародію на пародію - то так, те, що пишете Ви.

А якщо серйозно, то що писати - це справа УТ; хочуть іти вправо - най ідуть. Ну, а моя справа - читати чи ні. Мені було цікаве різнобарвне, багатоголосе, об'ємне видання - а не партійний бюлетень.

Але є ще одне. Про що би вони не писали - це має бути професійно.

Робити інтерв'ю з політиком, тим більше настільки контроверсійним, і не задати йому цікавих і гострих запитань - непрофесійно.

Використовувати із серйозним обличчям словосполучення "культурна матриця" (змісту я навіть не торкаюся - вистачить форми) - непрофесійно.

Писати про Піночета і запальнички - це як у роділі "пісні страви" кулінарої книги, як позитивний приклад, - побіжно написати: "Я от іноді, коли говоримо про пісні страви, згадую, що їх дуже гарно готували за наказом Гітлера - він же був вегетаріанцем". Для масового видання це - непрофесійно.

Про "Мерседес" - мовчу.

Тож - в них, певно, є причини друкувати те, що друкують.

В мене - щонайменше дві причини не читати.

[rheinmetal]

Я сам від "Свободи"(до Тягнибока пред'яв немає, бо я знаю, що серйозний пацан і своїх не здає) в глибокому траурі, але аби це сформулювати коректно у формі аргументованого запитання - не можу. Тож наведіть приклад змістовних незручних запитань Тягнибоку?

Піночет і дрібний бізнес і Гітлер та овочі дуже різні речі. Базова ознака соціалістичного прогресу - це завжди мочилово дрібних бариг. І розквіт дрібних бариг при Піночеті досить яскраве явище. Це важливо.

[gas_ton]

Щодо "незручних" - добре, зупинимося бодай на "цікавих".

І про СНПУ та її перебрендування. Про квотування за етнічним походженням. Нормально поставлене питання про фінансування партії. Про українських заробітчан (не аби витиснути з нього чергове гасло про "повернення своїх додому" - а адекватне про ставлення його західноєвропейських колег до тих наших співгромадян, як, реально, утримували на плаву свої регіони не один рік своїми грошовими переводами). Про кримських татар. Про "матюки перетворюють тебе на москаля". І под. - їх багато.

Особливої різниці щодо Піночета і Гітлера - не побачив: текст геть не вимагав згадувати їх. А при Піночеті розквітли не так дрібні, як великі бариги - транснаціональні ТНК.

[kermanich]

Макаров - людина із зоологічно праволіберальними поглядами, що з самого початку суттєво впливало на "генеральну лінію" УТ.

Я вже писав - це порода Латининої, яка вважає, що права людини наразі потрібно відмінити, як застарілий непотріб, і з придиханням відноситься до Франсіско Франко.

Не дивно, що вони мають спільні позиції у палестинському питанні, де Макаров теж яскраво відмітився: http://mo-zen-real.livejournal.com/48349.html

А ще можна згадати чудову параноїдальну статтю із натяками, що мережева критика на адресу Ющенка - це справа рук проплаченої російської агентури (сам Макаров закликав ставитися до неї "за законами військового часу"), тощо.

Не дивно, що ця виразна ідеологічна складова має своєю практичною стороною купу ганебних корпоративних сканадалів, та ще й цей мерседес на додачу.