Ізяслав, Хмельницька обл, колонія №31.
Хто не пам'ятає: це та колонія, де два тижні тому майже всі в'язні оголосили голодування (не саморізи, що їх керівники Департаменту виконання покарань так люблять списувати на "законників"), протестуючи проти умов утримання. Врешті-решт у колонії було проведено перевірку, яка знайшла чимало порушень. А коли комісія поїхала - почалася розправа.
"Нам повідомляють про те, що окрім вибивання зубів і ламання ребер, нападники в масках витягають роздягнених в'язнів на двір і залишають так на морозі. Той факт, що нападники не знімають масок і деякі специфічні особливости поведінки дають постраждалим підстави підозрювати, що це - спеціально звезені службовці з інших виправних закладів, що бояться бути впізнаними".
Розвиток ситуації (оновлення) і бекґраунд вміщено отут.
Наскільки можливо, інформацію перевірив. Звичайно, про нормальну перевірку, якою вона має бути, не йдеться: "Перевірити інформацію неможливо: система залишається закритою".
Родичі засуджених повідомили, що побиття відбувалися протягом кількох днів (двох чи трьох). Стислий виклад розповіді: "Найжорстокіші побиття відбувалися у клубі, куди людей виводили. Також вночі вривалися до житлових приміщень і били прямо там. Витягали людей у спідньому на вулицю і тягли по землі. Відбувалося справжнє звірство, нечуване.
Ті, хто бив, були звезені до колонії у великій кількості: мали маски, кийки, щити.
Тих, хто був найбільше пораненим, вивезли у невідомих напрямках; за різними даними, таких - від сорока до шістдесяти людей. Найважче це встановити щодо тих, хто перебував у карцері, БУРах (БПР - барак посиленого режиму - Ґ.), ДПК (ділянка посиленого контролю - Ґ.) - і, напевно, вони найбільше потерпіли. Треба вимагати списків тих, кого там утримували, і аби їх пред'явили, або пояснили, куди вони поділися".
Хоча шансів на те, аби пробити стіну, якою був і є ДВП, небагато - треба намагатися тиснути на тюремщиків, вимагати пояснень, розслідування, доступу до ув'язнених представників правозахисних організацій. Інакше дізнатися нічого не вдасться.
"Нам повідомляють про те, що окрім вибивання зубів і ламання ребер, нападники в масках витягають роздягнених в'язнів на двір і залишають так на морозі. Той факт, що нападники не знімають масок і деякі специфічні особливости поведінки дають постраждалим підстави підозрювати, що це - спеціально звезені службовці з інших виправних закладів, що бояться бути впізнаними".
Розвиток ситуації (оновлення) і бекґраунд вміщено отут.
Наскільки можливо, інформацію перевірив. Звичайно, про нормальну перевірку, якою вона має бути, не йдеться: "Перевірити інформацію неможливо: система залишається закритою".
Родичі засуджених повідомили, що побиття відбувалися протягом кількох днів (двох чи трьох). Стислий виклад розповіді: "Найжорстокіші побиття відбувалися у клубі, куди людей виводили. Також вночі вривалися до житлових приміщень і били прямо там. Витягали людей у спідньому на вулицю і тягли по землі. Відбувалося справжнє звірство, нечуване.
Ті, хто бив, були звезені до колонії у великій кількості: мали маски, кийки, щити.
Тих, хто був найбільше пораненим, вивезли у невідомих напрямках; за різними даними, таких - від сорока до шістдесяти людей. Найважче це встановити щодо тих, хто перебував у карцері, БУРах (БПР - барак посиленого режиму - Ґ.), ДПК (ділянка посиленого контролю - Ґ.) - і, напевно, вони найбільше потерпіли. Треба вимагати списків тих, кого там утримували, і аби їх пред'явили, або пояснили, куди вони поділися".
Хоча шансів на те, аби пробити стіну, якою був і є ДВП, небагато - треба намагатися тиснути на тюремщиків, вимагати пояснень, розслідування, доступу до ув'язнених представників правозахисних організацій. Інакше дізнатися нічого не вдасться.